Воювати з мертвими

Воювати з мертвими - нова методичка для прихильників русского мира. Напевно, це буде прецедентом в Україні - коли сквер, названий на честь людини, яка раніше захищала інтереси Запоріжжя, потім добровільно пішла захищати Україну, буде знов перейменований.

 
Денис Тарасов

Воювати з мертвими - нова методичка для прихильників русского мира. Напевно, це буде прецедентом в Україні - коли сквер названий на честь людини, яка раніше захищала інтереси Запоріжжя, потім добровільно пішла захищати Україну, буде знов перейменований. Методи дуже нагадують методи московії – воювати проти мертвих, це їх почерк.

Рік тому мешканці міста Запоріжжя, майже за добу зібрали голоси, щоб колишній сквер 50-річчя СРСР (так-так, саме таку він має назву в позивній заяві), він же сквер Яланского, був перейменований на честь Дениса Тарасова - запорізького волонтера, адвоката, правозахисника та екоактивіста, який загинув на війні 8 січня 2023 року у Донецькій області.

Депутати міської ради, завдяки Інні Пенчук, її наполегловості, проголосували за перейменування сквера. Тобто громада і депутатський корпус найшли публічно спільну мову. Але є в нас борці з мертвими. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ" (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької міської ради (далі відповідач) в якому просить:

визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Запорізької міської ради від 03.03.2023 №9 "Про перейменування скверу Яланського на сквер Дениса Тарасова у місті Запоріжжі" в частині слів "що розташований на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова (нова назва вулиці - В`ячеслава Зайцева) та проспекту Соборного, на земельній ділянці загальною площею 2,5856 га, кадастровий номер 2310100000:009:0349".

 
Сквер Дениса Тарасова у Запоріжжя
Фото: Суспільне Запоріжжя

Справа Дениса Тарасова, не забута. 5 березня о 15:00, в Орджоникідзевському суді, відбудеться суд про скасування рішень Запорізької міської влади про передачу скверу "ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ". Запрошуємо всіх небайдужих. Бо все, що відбувається вже переходить всі межі.

А тих, хто подає такі позови в суд, ті хто раніше незаконно передав цій сквер забудовнику, людині з поганою репутацією, всі ті, хто голосував за ці рішення, ті хто глумиться над пам'яттю загиблого воїна, хочу вам сказати: коли покинете цей світ, за вами ніхто плакати не буде, і прощатись не буде ніхто, і забудуть дуже швидко. А про Дениса будуть пам'ятати, тому що і зараз на його могилі кожний день живи квіти та приходять люди, і через декілька років в центрі міста буде найкращий парк в Запоріжжі – парк Дениса Тарасова.

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...