Яким був Великий Луг до затоплення Каховським морем: журналісти реконструювали історичний вигляд територій
Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об’єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом.
Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об'єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом. Журналісти видання Texty.org.ua за допомогою топографічних карт 40-х років ХХ століття та сучасних супутникових знімків дослідили, якою була територія Великого Лугу до того, як її затопили водами "Каховського моря".
Великий Луг — переплетення річок та їхніх численних приток, порослих очеретами озер і боліт, луків, заплавних лісів і чагарників, подекуди високі піщані кучугури. Він тягнувся на понад 100 км зі сходу на захід, на 20–25 км із півночі на південь.
На Великому Лузі у XVI–XVIII століттях стояли шість із восьми Запорозьких Січей: Кам'янська, Нова (Підпільненська), Чортомлицька, Базавлуцька, Микитинська та Томаківська.
Місця розташування шести Запорізьких Січей на території Великого Лугу
Також під час будівництва Каховського водосховища було затоплено кілька стародавніх поселень, які становлять історичну цінність, — Кучугурське та Кам'янське.
Кучугурське городище — найбільше татарське поселення в низинних плавнях Дніпра. У XIV столітті через це місце пролягав транзитний маршрут Шовкового шляху.
За описами Геродота, протягом VІ–ІV століть до н. е. Кам'янське городище було центром Великої Скіфії, а столиця площею 12 км² мала назву Метрополь. Більшу частину руїн скіфської столиці змило водами "Каховського моря".
Місця розташування Кучугурського та Кам'янського городищ
До того ж під час будівництва Каховського водосховища було затоплено десятки процвітаючих сіл. Український кінематографіст Олександр Довженко, який був присутній тоді на будівництві, згадував про ті події так:
"Жодної роз'яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили у двори, обмірювали, записували й кожному індивідуально повідомляли про затоплення та необхідність переселитися нагору. Більше того, усім, хто не встиг переселитися у певний термін, заявляли: "Якщо до такого числа не переїдеш, попереджаємо — ламатимемо будинок бульдозером незалежно від того, живеш ти в ньому чи ні". Люди змушені були підкоритися".