Яким був Великий Луг до затоплення Каховським морем: журналісти реконструювали історичний вигляд територій

Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об’єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом.

Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об'єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом. Журналісти видання Texty.org.ua за допомогою топографічних карт 40-х років ХХ століття та сучасних супутникових знімків дослідили, якою була територія Великого Лугу до того, як її затопили водами "Каховського моря".

 
Реконструйована карта Великого Лугу, на якому звели Каховську ГЕС

Великий Луг — переплетення річок та їхніх численних приток, порослих очеретами озер і боліт, луків, заплавних лісів і чагарників, подекуди високі піщані кучугури. Він тягнувся на понад 100 км зі сходу на захід, на 20–25 км із півночі на південь.

На Великому Лузі у XVI–XVIII століттях стояли шість із восьми Запорозьких Січей: Кам'янська, Нова (Підпільненська), Чортомлицька, Базавлуцька, Микитинська та Томаківська.

Місця розташування шести Запорізьких Січей на території Великого Лугу

 
Місце розташування Кам'янської Січі
 
Місце розташування Нової Січі
 
Місце розташування Чортомлицької Січі
 
Місце розташування Базавлуцької Січі
 
Місце розташування Микитинської Січі

Також під час будівництва Каховського водосховища було затоплено кілька стародавніх поселень, які становлять історичну цінність, — Кучугурське та Кам'янське.

Кучугурське городище — найбільше татарське поселення в низинних плавнях Дніпра. У XIV столітті через це місце пролягав транзитний маршрут Шовкового шляху.

За описами Геродота, протягом VІ–ІV століть до н. е. Кам'янське городище було центром Великої Скіфії, а столиця площею 12 км² мала назву Метрополь. Більшу частину руїн скіфської столиці змило водами "Каховського моря".

Місця розташування Кучугурського та Кам'янського городищ

 
Місце розташування Кучугурського городища
 
Місце розташування Кам янського городища

До того ж під час будівництва Каховського водосховища було затоплено десятки процвітаючих сіл. Український кінематографіст Олександр Довженко, який був присутній тоді на будівництві, згадував про ті події так:

"Жодної роз'яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили у двори, обмірювали, записували й кожному індивідуально повідомляли про затоплення та необхідність переселитися нагору. Більше того, усім, хто не встиг переселитися у певний термін, заявляли: "Якщо до такого числа не переїдеш, попереджаємо — ламатимемо будинок бульдозером незалежно від того, живеш ти в ньому чи ні". Люди змушені були підкоритися".

Карта затоплених сіл при будівництві Каховської ГЕС

 
Карта затоплених сіл при будівництві Каховської ГЕС
 
Карта затоплених сіл при будівництві Каховської ГЕС
 
Карта затоплених сіл при будівництві Каховської ГЕС

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.