"Старий Шух": ще один з дому Шухевичів

Степан Шухевич на Закарпатті у 1915 році

В Новорічну ніч російський "Шахед" знищив Музей Романа Шухевича у Львові. Головнокомандувач УПА не лише сам був видатною особистістю, а й представником великої родини, "дому", яка дала Україні багато визначних постатей. Однією із них – двоюрідним дядьком Романа, був український адвокат міжвоєнного часу Степан Шухевич.

Це менш відома, але дуже цікава особистість, яка ще чекає часу, щоб стати зайняти своє місце в нашій історії, принаймні правничій.

Степан Шухевич народився у 1877 році в священничій родині. Його майбутній юридичний фах був обраний не випадково, як він згодом пригадував: "За тих часів родичі тільки мріяли про те, щоб їх син… став священиком, або гімназійним професором, або лікарем, суддею, адвокатом, або вкінці урядовцем". Так само правником і, в майбутньому, суддею став батько Романа Шухевича – Осип, а адвокатом був дядько Степана – Микола Шухевич.

Закінчивши Львівський університет у 1899 році, Степан Шухевич працював суддею в Раві-Руській, Долині і Дрогобичі, у 1911 році перейшов в адвокатуру. Під час Першої світової війни був бойовим офіцером Українських Січових Стрільців і австро-угорської армії, воював на російському й італійському фронтах, у 1918 році певний час був комендантом Одеси.

Того ж, 1918 року, він приєднався до Української Галицької Армії і саме у її складі зазнав піку своєї військової і юридичної кар'єри: у листопаді 1919 році у Вінниці він був головою – "Предсідником", військового трибуналу над командуванням Української Галицької Армії (генералом Тарнавським, полковником Шаманеком і сотником Лисняком) за сепаратну домовленість із денікінцями. Попри тиск із боку Симона Петлюри, трибунал повністю виправдав офіцерів.

Після Визвольних змагань Степан Шухевич повернувся до адвокатської діяльності, сташи одним із провідних членів т.зв. "Колегії оборонців" - об'єднання українських адвокатів, які захищали своїх співвітчизників у політичних процесах в Галичині між двома Світовими війнами. Був одним із засновників і активним діячем Союзу українських адвокатів (1923-1939 рр.).

Колеги-адвокати, згодом, апелювали до його бойового досвіду, просячи Шухевича супроводжувати засуджених на смертну кару, на що він відповідав, що "бачив на війні, як вояк стріляє до зоруженої людини, але не бачив і не брав участи в акті, коли стріляють до безоруженої людини… і не знаю, чи я видержу і не заломлюся". Тим не менше він ішов – був поруч із членом УВО Романом Луцейком на його страті і шоковий стан після цього, яскраво описав в своїх спогадах.

Степан Шухевич був особистим захисником майбутнього Головкома УПА і брав участь в практично всіх гучних процесах того часу, в тому числі над ОУНівцями. Ті називали Степана "Старий Шух", на відміну від "Молодого Шуха" - Романа Шухевича.

Родина і сам Роман Шухевич вважали, що саме Степан має бути його захисником. Однак факт родинних зв'язків викликав сумніви серед колег-адвокатів, зокрема – Володимира Старосольського, теж члена родини – його дружина Дарія була кузиною Степана і тіткою Романа Шухевичів. Старосольський запитував "Старого Шуха":

— Хто знає, чи то випадає, аби ви його боронили. Те саме назвисько?

— А, може, якраз для того. Зрештою, я чую, що ніхто так добре не оборонить, як я,  – була моя  відповідь.

— Може, маєте слушність, — відповів д-р Старосольський.

Перед судовими засіданнями Степан настановляв Романа, що той протягом всього процесу повинен бути "в кожнім кроці, кожнім порушенні, кожнім жесті і в кожнім слові… незвичайно елегантний, чемний, гладкий в обходженні і в способі висловів….", щоб усім було зрозуміло, що: "перед судом стоїть не хтонебудь, але Шухевич, аби ти своїй родині навіть у таких обставинах приніс честь. А в першу чергу держися згорда, звисока, аби голота знала, що має до роботи з паном".

Хоч Степан Шухевич, як адвокат, не брав участі в діяльності націоналістичних організацій, але підпільна боротьба не проходила для нього безслідно, Одного разу до в помешкання Степана Шухевича прийшла поліція, заявивши, що розшукує Євгена Коновальця, який, начебто, переховується "в емеритованого судового радника Шухевича, при вул. Чарнецькоґо н. 26". Хоч Шухевич і був емеритованим (у відставці) суддею, але мешкав по тій вулиці в будинку №24. А в будинку №26 мешкав інший відставний судовий радник – Шехович.

Зрозумівши, що поліція помилилася прізвищами і будинками, він дозволив провести обшук в себе, попередив консьєржа будинку №26, щоб той казав, що Шеховича немає дома, і порадив поліції завітати ще до іншого родича – Тараса Шухевича, який мешкав таки під №26, але на вулиці Крашевського. І тим самим, можливо, врятував Коновальця від арешту.

Як талановитий літератор залишив цілу низку цінних спогадів про своє життя, УСС і УГА, адвокатуру і політичні процесу. В його творчості є і певний "гоголівський" елемент: у 1943 році він спалив у Львові написану ним історію українських політичних процесів. А ще раніше, польський поліцейський під час обшуку прочитав його незакінчену повість про "саботажі ОУН і політичні процеси" і порадив "якнайскоріше докінчити, це буде дуже цікава повість". Ця похвала так розлютила Шухевича, що той подер і викинув рукопис.

Емоційність Степана Шухевича була його важливою рисою: він прийняв рішення перевестися з УСС в австрійську армію не витримавши "інтриг і доносів", а згодом критично відгукувався про багатьох своїх колег-адвокатів. Особливим об'єктом його критики був інший відомий український адвокат – Лев Ганкевич, якого він в спогадах характеризував як "честолюбивого, зависного і загальнознаного зі своєї великої захланности на гроші".

І, хоч як не парадоксально, але саме Ганкевич виголосив промову на похоронах Шухевича в червні 1945 року в німецькому Амбергу.

Метрики Google показали сплеск пошукових запитів про Романа Шухевича, продемонструвавши своєрідний "ефект Стрейзанд". Мабуть найкращою відповіддю на такі дії ворога буде відкриття все нових сторінок власної історії. Доля Степана Шухевича і багатьох інших українських адвокатів є одними із найцікавіших.