Прапор у памʼять про зниклих і полонених

У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує. Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.

 

У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує.

Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.

Це прапор громадської організації, яка займається поверненням додому полонених і пошуком зниклих без вісти. Він, цей прапор, зазвичай так і називається: POW/MIA flag. POW – це prisoner of war, військовополонений, а МІА – missing in action, зниклий безвісти під час бойових дій. На прапорі зображений профіль чоловіка за колючим дротом і напис "You Are Not Forgotten". "Ви не забуті".

Цей прапор висить над Білим Домом завжди.

І я б хотів, щоб схожий прапор висів у нас. Над Офісом Президента, над парламентом, над Кабінетом міністрів, меріями і всіма міністерствами. Щоб кожен, хто заходить в ці будівлі – від президента і міністра до останнього помічника чиновника, від іноземного посла до журналіста або простого перехожого – щодня бачив би цей прапор і згадував про наших полонених.

Про зниклих безвісти. Про невинно засуджених, закатованих, поранених – але не забутих. Згадував про людей у піксельному камуфляжі, які чекають що їх знайдуть, визволять і повернуть додому. Згадував і діяв.

Головне, що ми можемо зробити для повернення наших побратимів – якнайшвидше перемоги ворога. Але ще ми можемо показати, що нам не байдуже. Що ми пам'ятаємо і боремось за повернення кожного. Що Україна з ними, хоч не все у цьому питанні залежить від нас.

Ми не можемо просто скопіювати американський варіант прапору. Це було б і неправильно, і нелогічно. Але ми можемо зробити свій.

Я за допомоги Анни Козоріз зробив свій варіант, як я його бачу. Символи зрозумілі: фактично, це чорно-білий негатив державного прапора, на якому рука зі світлої частини, зі світла і волі, простягається до руки внизу, у темряві тюрми або землі.

 

"Ми дотягнемося. Ми витягнемо з темряви. Ми повернемо всіх додому", – говорить цей прапор.

Я показав макет Тайрі, бо хто краще за неї розуміє все про полон. Тайра сказала, що не вистачає якихось слів, гасла, девізу, який буде прямо говорити про волю, про памʼять і про помсту. Обовʼязково про помсту. Тому що памʼять сама по собі мало чого варта.

Запропонуйте свій девіз до прапора. А парламенту я пропоную розробити закон, як у США, щоб прапор у памʼять про зниклих і полонених висів над кожною з важливих державних установ до того часу, поки останній із них не повернеться додому. Варто також провести відкритий конкурс на дизайн цього прапору і зробити його макет відкритим, щоб його міг без порушення авторських прав роздрукувати і повісити кожен, хто забажає.

Важливо памʼятати. Важливо діяти.

Поки не повернеться останній із них.

Останній із нас.

Ігор Кулик: (Не)досліджена тема Революції Гідності – нове "прочитання" студентською молоддю!

Всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на тему Революції Гідності на честь Героя України Сергія Кемського започаткував і проводить Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності та громадська організація "Родина Героїв Небесної Сотні".

Володимир Стецик: День, коли все змінилося

Суперечки про скільки днів війні повертають мене до давнього запитання: а що було до 20 лютого 2014? Коли росіяни почали по-справжньому воювати з Україною? Ще в серпні 1991 року? З моменту виникнення московського князівства, чи 20 років тому, коли кремль остаточно відчув, що втрачає Україну?

Юрій Юзич: Сотники Армії УНР із Куп’янська

В Армії УНР воювало щонайменше 6-ро старшин (офіцерів), уродженців Куп'янська.

Ігор Бігун: Пам’яті дослідника та популяризатора УПА Владислава Сапи

4 листопада раптово та передчасно помер мій приятель та однодумець, невтомний дослідник і популяризатор історії Української повстанської армії Владислав Сапа. Йому було лише 32 роки — народився 1 травня 1992-го.