Заява Музею Голодомору щодо поновлення на посаді гендиректора Олесі Стасюк

Команда Національного музею Голодомору-геноциду у зв'язку з рішенням суду першої інстанції щодо поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк оприлюднила заяву

 

Заява команди Національного музею Голодомору-геноциду у зв'язку з рішенням суду першої інстанції щодо поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк.

3 квітня 2023 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області виніс рішення про поновлення на посаді Генерального директора Олесі Стасюк, звільненої наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 24.06.2022 р. У зв'язку з тривалим конфліктом навколо звільнення та роботи О. Стасюк, а також у зв'язку з вищезгаданим рішенням суду, ми, команда музейників та науковців Національного музею Голодомору-геноциду, вважаємо за важливе оприлюднити нашу відкриту позицію.

1. Насамперед заявляємо, що ми не маємо на меті лобіювати жодну конкретну особу директора чи виконувача обов'язків директора. Нашою головною цінністю є не прізвище керівника, а стабільна та якісна робота Музею як важливої для всієї країни інституції. Ми керуємося винятково інтересами Музею.

2. Водночас нам очевидно: ситуація, що склалася на сьогодні, вже створює значні загрози для роботи Музею як інституції. Спроби поновлення на посаді з боку О. Стасюк супроводжуються інтерв'ю, заявами у ЗМІ та соціальних мережах, у тому числі зі звинуваченнями у фальсифікаціях історії на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України та окремих співробітників Музею. Наукова та публічна діяльність Музею, у тому числі питання кількості жертв Голодомору не може бути інструментом відстоювання особистих інтересів у публічному конфлікті ні для кого, чи то О. Стасюк, чи то її опонентів. Спекуляції роботою Музею, його співробітників та науковців у особистих інтересах завдають шкоди всьому Музею та, ймовірно, самому вивченню Голодомору-геноциду і руху за визнання Голодомору геноцидом в інших країнах світу.

Поновлення на посаді О. Стасюк майже гарантовано не тільки не припинить продовження публічного конфлікту, а й, найімовірніше, посилить його.

Вже 4 квітня у коментарях журналістам О. Стасюк заявила, що планує повернутися до роботи найближчими днями. Попри те, що рішення суду першої інстанції ще не дає їй таких повноважень. Подібні заяви та плани і є продовженням публічного конфлікту та можливого його нового етапу.

3. Сумнівні щодо змісту заяви в суді, коментарі у ЗМІ та одіозні звинувачення, зроблені О. Стасюк за останній рік, у жодному разі, незалежно від причин такої поведінки, не зміцнюють її авторитет серед трудового колективу Музею та ставлять під сумнів перспективи можливості ефективного управління колективом Музею.

4. Станом на сьогодні, 6 квітня, нам відомо про наміри низки співробітників Музею звільнитися одразу ж після можливого поновлення на посаді Генерального директора О. Стасюк. Серед них є співробітники, які працюють тривалий час, мають великий досвід роботи зі складною темою в музейному просторі та високі персональні професійні компетенції. На жаль, є обґрунтовані побоювання, що кількість співробітників, які можуть прийняти рішення про звільнення у разі поновлення О. Стасюк, може згодом лише збільшитися.

5. Водночас станом на сьогодні, 6 квітня, та всі попередні 8 місяців Музей стабільно працює, організовуючи свою роботу відповідно до плану роботи на 2023 рік.

Виходячи з усього вищесказаного, керуючись винятково інтересами Музею як інституції та відкидаючи у бік особисті симпатії, маємо заявити:

- Ми не підтримуємо О.О. Стасюк в її спробах поновлення на посаді Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду та закликаємо добровільно припинити їх на користь завершення публічного конфлікту навколо Музею, а також усієї теми Голодомору-геноциду.

- Закликаємо всі сторони конфлікту припинити чи не допускати одіозні заяви та звинувачення у ЗМІ та соціальних мережах, які завдають шкоди, в тому числі Музею та самому вивченню Голодомору-геноциду.

- Закликаємо забезпечити спокійну, безперебійну роботу Музею та трудового колективу до проведення відкритого і змагального конкурсу, який визначить нового директора.

- Закликаємо, відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з реалій воєнного часу, провести відповідний конкурс на посаду директора за першої ж нагоди.

Підписанти:

- Богуш Марина, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу

- Колос Дмитро, методист експозиційно-виставкового відділу

- Рибникова Надія, методист експозиційно-виставкового відділу

- Косенко Анастасія, методист експозиційно-виставкового відділу

- Патриляк Оксана, завідувач відділу фондової роботи

- Паращенко Тетяна, зберігач фондів відділу фондової роботи

- Білий Дмитро, завідувач відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Лук'янець Катерина, заступниця завідувача відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Іванець Андрій, провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Принь Марина, головний зберігач фондів

- Городняк Яна, завідувачка екскурсійно-освітнього відділу

- Голубєва Галина, екскурсовод, екскурсійно-освітній відділ

- Вигодованець Ольга, заступник завідувача екскурсійно-освітнього відділу

- Коцур Юлія, завідувач відділу усної історії Голодомору

- Костів Михайло, завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів

- Тесленко Ліна, заступник завідувача інформаційно-видавничого відділу

- Mолдавський Роман, старший науковий співробітник відділу усної історії Голодомору

- Шугальова Інна, старший науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

- Гринько Яна, завідувачка експозиційно-виставкового відділу

- Моргун Надія, старший адміністратор

- Теліман Любов, старший доглядач відділу фондової роботи

- Сокиріна Ганна, заступник генерального директора

- Мовчан Ольга Миколаївна, провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.