Путін продовжує справу Сталіна

85 років тому в Криму було здійснено один із зловісних актів, який, за задумом кремлівських катів на чолі зі Сталіним, мав би остаточно придушити волю кримськотатарського народу до відродження та збереження на своїй рідній землі

 

17 квітня 1938 року в Сімферополі в підвалах кримського управління НКВД СРСР було розстріляно десятки відомих кримськотатарських науковців, письменників, істориків, композиторів, громадських діячів…

Усі вони були звинувачені в націоналізмі, що в умовах комуністичного режиму СРСР означало лише те, що кожен із розстріляних намагався бути корисним своєму народу та працювати на благо Криму.

До чергового масового знищення кримськотатарської еліти енкаведісти готувалися понад рік, застосувавши всі свої садистські прийоми з вибивання у своїх жертв потрібних їм свідчень.

5 березня 1938 року Сталіним та його найближчими соратниками було складено черговий розстрільний список по Кримській АРСР, у якому з 60 осіб 41 були кримськими татарами. Серед них був і Асан Сабрі Айвазов, перший Голова Курултаю кримськотатарського народу, що зібрався у Бахчисараї у листопаді 1917 року.

 
Перший Курултай кримськотатарського народу. Листопад 1917 року

Виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР, що відбулася в Aqmescit/Сімферополі 17 квітня 1938 року стосовно всіх кримських татар, оголошувала майже однакові звинувачення, які зводилися до того, що, мовляв, обвинувачені є керівниками або учасниками "антирадянської пантюркістської шпигунської та диверсійно-терористичної організації в Криму, що мала на меті повалення радянської влади, відторгнення від СРСР Криму, встановлення фашистської держави під протекторатом іноземних держав".

Використовуючи таке "звинувачення", кремлівські кати розправилися з усіма, хто, після багатьох репресій, здійснюваних чекістами в Криму з 1928 року, ще залишався помітним у Криму: делегатами Курултаю кримськотатарського народу 1917-1918 років, членами партії Міллі Фірка, представниками наукової та творчої інтелігенції.

Попереду змучений, знекровлений корінний кримськотатарський народ чекали ще зловісніші злочини, які виношував Кремль.

Друга світова війна була використана режимом СРСР для остаточної (як хотілося Москві) розправи над непокірним народом – тотальною депортацією кримськотатарського народу зі своєї землі, здійсненої 18-21 травня 1944 року.

У тимчасово окупованому РФ Криму, яка триває десятий рік, Путін та його оточення є продовжувачами справи Сталіна, якому не вдалося остаточно знищити кримськотатарський народ.

Ланцюг злочинів Москви щодо Криму і кримськотатарського народу, що триває понад 240 років, може бути розірваний лише в результаті перемоги України в російсько-українській війні і розпаду РФ.

Світла пам'ять жертвам кривавого терору СРСР!

Allah rahmet eylesin!

Теми

Роман Кабачій: Прецедент Пужників

Чим відомі Пужники – колишнє польське село, де у квітні має розпочатися процес ексгумації загиблих у 1945-му мешканців?

Ігор Полуектов: Остафій Дашкович і 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Олег Пустовгар: Художник, архітектор, етнограф, засновник Миргородського музею: до 170-річчя Опанаса Сластіона

1884 року в журналі "Нива" Опанас Сластіон надрукував малюнок до поеми "Катерина". Цей успіх спонукав до подальшої роботи над ілюструванням творів Шевченка. Ними молодий художник заслужив славу першого ілюстратора Тараса Шевченка.

Віктор Остапчук: На схилі літ пожив в самостійній Україні. Пам'яті Петра Остапчука

30 тому відійшов у вічність мій батько Петро Остапчук. В статті коротко його життєвий шлях від с. Верби в 1915-му до тої самої Верби в 1994 році: хутір, семінарія в Крем'янці, в'язниця в Дубні, просвітянство на Холмщині, філософія в Берліні, газета "Волинь" у Рівному та "Пінська правда" на Поліссі, втечі від НКВД та німецького СД, еміграція і повернення в Україну. Там і Гоголь, і Берестечко, Штуль і Самчук, та Сеник і Сціборський. Та після смерті з гробу удар по УПЦ-МП...