Атавізм совка

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба система державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому... Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.."

 

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба систем державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому...

Про "За заслуги" Данилку (Сердючка), Віталію Козловському (співак такий), Кошовому ("лисий" з Кварталу), нагороди Мірзояну (співак є такий), Колі Сєрьгє (співак є такий), Світлані Тарабаровій, Златі Огнєвич, Могілевській... Як воно? Просто пісня... повний перелік є в указі Зеленського.

А жмут "заслужених"? Цей атавізм совка "живєє всєх живих".

Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.." (с) (це - з радянського мультика про Вовку в 3\1 царстві)

Так, при ОПі, як і раніше при АПУ формально існує комісія із нагород і геральдики. Але там завжди фахівців було мінімум і слухали їх... та не слухали ніколи. Натомість представників відомств слухали. Особливо керівника департаменту нагород. От і результат...

Критикуєш - пропонуй? Та говорено вже не раз:

1. Комісія з нагород і геральдики має бути у співвідношенні 3:1, фахівці і чиновники. І вона має реально збиратися, а не "розіслали усім листа".

2. Комісій має бути дві - одна має опікуватися виключно аналізом подань на нагородження, зібранням і перевіркою фіналізованих списків, співставленням подання і суті нагороди (можливо ініціатор подання претендував на одне, а насправді суть вчинку - це про іншу нагороду).

3. Інша комісія має опікуватися виключно естетично-смисловою частиною питання - не кому, а що: створенням нагород державного рівня, нагляд за загальною системою відзнак усіх відомств (в першу чергу впорядкування і скорочення кількості різноманітних брязкалець). Ось ця, друга комісія має бути у співвідношенні 4:1, фахівці і чиновники.

4. Участь в другій комісії варто було б зробити оплачуваною для фахівців, адже зараз це чисто волонтерство. А приїхати на засідання комісії в Київ з іншого міста - це видатки на дорогу, ночівлю, поїсти. Цим користуються чиновники, котрі на Банкову на роботу ходять, але геральдично-нагородні питання для них малозрозумілі і є третьорядним навантаженням... тому і продукують ідеї про "великий герб".

5. Головною місією нагородно-геральдичних комісій (двох) станом на тепер має бути виключно впорядкування нинішнього бардаку. А саме:

- скорочення кількості відзнак і нагород - їх передоз давно девальвував значимість і статус самого явища "нагорода",

- уточнення статутів нагород, бо зараз є речі, які дублюються,

- чітка фіксація ієрархії орден, хрест, медаль, відзнака і т.д.

- чітке прописання - яке відомство має право на яку нагороду,

- фаховий підхід до створення нових нагород/відзнак (конкурс із призовим фондом, а не хтось-десь-шось, на державному рівні так точно),

- повернення боргів (після впорядкування системи, нарешті повернути борги по нагородженнях, бо історії на кшталт "загубилося подання" на людей групи Бізона - це ганьба...люта ганьба),

- приведення усіх державних нагород до якогось єдиного стилю,

- усвідомлення, що державна нагорода не може виглядати дешево - економити на відзнаках, котрими держава дякує своїм кращим громадянам, це ідіотизм,

- впровадження культури (!) нагород і відзнак (міні-версії, розетки, сертифікати, протоколи носіння),

- визначитися, нарешті, яка з нагород може (чи не може ніяка) мати пенсіон - пожиттєве грошове підтвердження,

- ...може, нарешті щось зробити із явищем "Герой України"? В країні фактично діє калька радянської нагороди, яку нашвидкоруч позбавили золотої зірки...

Смак і відчуття стилю... Я не знаю, куди це треба зафіксувати, суб'єктивна категорія, але при створенні відзнак воно край як потрібно. Картинка про "нам таке не світить".






Теми

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.