Атавізм совка

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба система державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому... Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.."

 

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба систем державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому...

Про "За заслуги" Данилку (Сердючка), Віталію Козловському (співак такий), Кошовому ("лисий" з Кварталу), нагороди Мірзояну (співак є такий), Колі Сєрьгє (співак є такий), Світлані Тарабаровій, Златі Огнєвич, Могілевській... Як воно? Просто пісня... повний перелік є в указі Зеленського.

А жмут "заслужених"? Цей атавізм совка "живєє всєх живих".

Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.." (с) (це - з радянського мультика про Вовку в 3\1 царстві)

Так, при ОПі, як і раніше при АПУ формально існує комісія із нагород і геральдики. Але там завжди фахівців було мінімум і слухали їх... та не слухали ніколи. Натомість представників відомств слухали. Особливо керівника департаменту нагород. От і результат...

Критикуєш - пропонуй? Та говорено вже не раз:

1. Комісія з нагород і геральдики має бути у співвідношенні 3:1, фахівці і чиновники. І вона має реально збиратися, а не "розіслали усім листа".

2. Комісій має бути дві - одна має опікуватися виключно аналізом подань на нагородження, зібранням і перевіркою фіналізованих списків, співставленням подання і суті нагороди (можливо ініціатор подання претендував на одне, а насправді суть вчинку - це про іншу нагороду).

3. Інша комісія має опікуватися виключно естетично-смисловою частиною питання - не кому, а що: створенням нагород державного рівня, нагляд за загальною системою відзнак усіх відомств (в першу чергу впорядкування і скорочення кількості різноманітних брязкалець). Ось ця, друга комісія має бути у співвідношенні 4:1, фахівці і чиновники.

4. Участь в другій комісії варто було б зробити оплачуваною для фахівців, адже зараз це чисто волонтерство. А приїхати на засідання комісії в Київ з іншого міста - це видатки на дорогу, ночівлю, поїсти. Цим користуються чиновники, котрі на Банкову на роботу ходять, але геральдично-нагородні питання для них малозрозумілі і є третьорядним навантаженням... тому і продукують ідеї про "великий герб".

5. Головною місією нагородно-геральдичних комісій (двох) станом на тепер має бути виключно впорядкування нинішнього бардаку. А саме:

- скорочення кількості відзнак і нагород - їх передоз давно девальвував значимість і статус самого явища "нагорода",

- уточнення статутів нагород, бо зараз є речі, які дублюються,

- чітка фіксація ієрархії орден, хрест, медаль, відзнака і т.д.

- чітке прописання - яке відомство має право на яку нагороду,

- фаховий підхід до створення нових нагород/відзнак (конкурс із призовим фондом, а не хтось-десь-шось, на державному рівні так точно),

- повернення боргів (після впорядкування системи, нарешті повернути борги по нагородженнях, бо історії на кшталт "загубилося подання" на людей групи Бізона - це ганьба...люта ганьба),

- приведення усіх державних нагород до якогось єдиного стилю,

- усвідомлення, що державна нагорода не може виглядати дешево - економити на відзнаках, котрими держава дякує своїм кращим громадянам, це ідіотизм,

- впровадження культури (!) нагород і відзнак (міні-версії, розетки, сертифікати, протоколи носіння),

- визначитися, нарешті, яка з нагород може (чи не може ніяка) мати пенсіон - пожиттєве грошове підтвердження,

- ...може, нарешті щось зробити із явищем "Герой України"? В країні фактично діє калька радянської нагороди, яку нашвидкоруч позбавили золотої зірки...

Смак і відчуття стилю... Я не знаю, куди це треба зафіксувати, суб'єктивна категорія, але при створенні відзнак воно край як потрібно. Картинка про "нам таке не світить".






Теми

Володимир Стецик: День, коли все змінилося

Суперечки про скільки днів війні повертають мене до давнього запитання: а що було до 20 лютого 2014? Коли росіяни почали по-справжньому воювати з Україною? Ще в серпні 1991 року? З моменту виникнення московського князівства, чи 20 років тому, коли кремль остаточно відчув, що втрачає Україну?

Юрій Юзич: Сотники Армії УНР із Куп’янська

В Армії УНР воювало щонайменше 6-ро старшин (офіцерів), уродженців Куп'янська.

Ігор Бігун: Пам’яті дослідника та популяризатора УПА Владислава Сапи

4 листопада раптово та передчасно помер мій приятель та однодумець, невтомний дослідник і популяризатор історії Української повстанської армії Владислав Сапа. Йому було лише 32 роки — народився 1 травня 1992-го.

Віталій Скальський: «Крутянці» Кушніри: верифікація історичними джерелами

У різних виданнях та публікаціях про бій під Крутами серед його учасників постійно згадуються двоюрідні брати Кушніри – Іван та Михайло. Нібито обидвоє родом з Галичини, з с.Купновичі. Іван нібито загинув, а Михайлові "пощастило повернутись живим". Та чи є підстави вважати, що вони брали участь у бою?