День народження російської вченої як державне свято України

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також... Саме цього дня, 15 серпня, народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів

 

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також...

У чому проблема? - спитаєте ви. А, у тому, що увесь цивілізований світ святкує День археолога у третю суботу жовтня. І, лише в РФ, Білорусі і Казахстані День археолога святкують 15 серпня.

Причому, якщо у перших трьох названих країнах це свято не є державним, то у нашій державі, завдяки Президенту України Віктору Ющенку, воно, окремим Указом (№ 694 від 6 серпня 2008 року), внесено у перелік державних свят.

Цікавою є історія лобіювання цього Указу, як і мотивація осіб, які "вперто" просували цей злощасний Указ до Кабміну. Але, гадаю, частина тих ініціаторів нині вже не так часто дивиться на світ і на науку через російські окуляри, як колись і тому невдовзі, у своїх спогадах-мемуарах, правильно і об'єктивно розставить акценти, як то все тоді відбувалося.

Чому росіяни святкують День археолога 15 серпня..?

Та, тому, що саме цього дня народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів.

Ну, от чому українські археологи ментально не можуть відірватися від традицій російської археологічної школи..? І ніяка війна, і жодні систематичні та брутальні провокації РФ проти України на усіх рівнях по цілому світі, їм не вправить мозги. Бо то - археологічний "старший брат"...

 

Одним словом - загадкова душа українського археолога: з одного боку він постить на своїх сторінках і групах у ФБ світлини з українсько-російської війни і фотографії розчленованих, російськими бойовиками, тіл українських бійців та зґвалтованих, тими ж росіянами, українок над якими, перед смертю, по-садистськи знущалися, а з іншого - святкує 15 серпня як, ніби-то, своє професійне свято...

Мабуть, не буде особливою натяжкою уявити, що 15 серпня, одночасно з українськими археологами (які все ще святкують цю дату), свій келишок за "нашу родную археологию", піднімуть і бойовики "ДНР" і "ЛНР" з дипломами істфаків, які свого часу брали участь у розкопках.

Підніматимуть завтра стакани "с водочкой" також наші колишні колеги з експедицій, а сьогодні - росіяни-вбивці, які беруть участь у їхній "спецоперации" Не думаю, що вони забули як колись, разом з нормальними людьми з інших країн, ночували в палатках, зранку виходили на розкоп, а по-обіді займалися камералкою. Ну, а сьогодні, вони вже цілком переродилися і кожним нервом свого єства бажають знищення України як держави і смерті кожному українцеві...

Отож, колеги, подумаймо про цей нюанс у "святкуванні" неукраїнського Дня археолога...

Чому б головній профільній науковій інституції нашої держави не запропонувати проект Закону України про скасування радянського Дня археолога - 15 серпня, який, свого часу, запровадив уряд Віктора Ющенка. Адже, сьогодні, це російсько-радянське за суттю, свято - урочисто відзначають виключно в археологічних експедиціях нашого заклятого ворога та його сателітів.

P.S. У Сполучених Штатах Америки святкують Національний день археології 22 жовтня (офіційно запроваджений 2011 року).

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.