Леся Українка - за Звягель!

Та найкращим доказом того, що Леся Українка віддавала перевагу Звягелю, є видана в 1902 році збірка "Дитячі гри, пісні й казки. З Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині". Зверніть увагу: в короткій передмові назва Новоград-Волинський згадана в російськомовному варіанті, а в українськомовному Лариса Петрівна принципово вжила Звягель!

 

Міська рада Новограда-Волинського на Житомирщині проголосувала за повернення місту історичної назви – Звягель. Це чудове рішення, але знайшлися ті, яким Звягель став поперек горла. Вони лають місцевих депутатів, посилаючися на сміховинні аргументи, мовляв, Леся Українка народилася в Новограді-Волинському, а не у Звягелі. Доходить до абсурду, коли неосвічені люди стверджують, що письменниця любила назву Новоград-Волинський. Це не так! Леся Українка, безперечно, за Звягель – і ось чому. 

Немає жодних доказів любові Лариси Косач до назви, яку нав'язала Російська імперія у 1795 році. Натомість, знаходимо масу свідчень зворотного. У своїх спогадах сестра письменниці Ольга Косач-Кривинюк згадує один із днів їхнього дитинства так: "Вона мені сказала, що то я описую їй двір і ганок при домі Завадських на вулиці Завадських у місті Звягелі (так у нас у родині називали місто, офіційно називане Новоград-Волинським)". 

Косач-Кривинюк відвідувала цю місцевість 1928 року і у своєму звіті на засіданні Всеукраїнського етнографічного товариства (вийшов у журналі "Побут" у 1929) написала:

"За той короткий час, що я пробула в Звяглі зі спеціальною метою зібрати матеріял для виставки пам'яті Лесі Українки, що народилася в Звяглі, якихось етнографічних спостережень я не могла там зробити.

Зазначила я собі лише таких чотири речі: 1) що ні од кого, з ким мені доводилося говорити, я не чула назви "Звягель", а всі казали "Новоград"; 2) що назва річки "Случ" – чоловічого роду, а не жіночого, як то я звикла змалку чути в своїй родині, що жила в Звяглі 50 років тому; 3) що базарного дня, коли на торзі було сила люду з околишних сіл, я ні на кому не побачила ні одної з тих хороших вишиванок, що їх моя мати, Ольга Косач, п'ятдесят років тому зібрала на Звягельщині цілий великий збірник…"

Висновок тут однозначний. Сестра Лесі Українки була засмучена тим, що люди на Волині забувають своє минуле, зокрема, і назву Звягель.

Та найкращим доказом того, що і сама Леся Українка віддавала перевагу Звягелю, є видана в 1902 році збірка "Дитячі гри, пісні й казки. З Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині". Зверніть увагу: в короткій передмові назва Новоград-Волинський згадана в російськомовному варіанті, а в українськомовному Лариса Петрівна принципово вжила Звягель! І це через понад століття після перейменування!

 

Після історичного рішення Новоград-Волинської міської ради Верховна Рада має остаточно повернути місту законну назву – Звягель. Назва Новоград-Волинський (тобто новий град, місто, на Волині) створює хибне уявлення про те, що це молоде місто. Буцімто, до московитів тут нічого не було.

Так імперці робили по всій Україні, убиваючи історичну пам'ять українців. Правда ж полягає в тому, що місто Звягель згадується в літописі ще в 1256 – 1257рр., коли його завоював король Данило. То який же це новий град, якщо за нього бився ще засновник Львова?

Насамкінець спеціально для тих звягельців, яких треба переконувати, процитую слова Романа Ратушного, який героїчно загинув за свободу України: "Допоки Збройні Сили вбивають русню на фронті, ви нездатні вбити русню в собі. Ви нікчемні, як ті жаби, що намагаються підливати воду у висушене болото". 






Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.