Деколонізація Ганновера

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе

 

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе.

Усе дуже символічно.

Пауль фон Гінденбург - почесний громадянин Ганновера з 1915 року, герой Першої світової, останній президент Веймарської республіки, який на схилі літ фактично своїми руками віддав владу у Німеччині Гітлеру - коронував його на канцлерство.

Нова назва вулиці на честь Лотте-Лоре Льобенштайн, яка жила тут до 1937 року, доки не втекла від націонал-соціалістів у Нідерланди. У 1943 році усю родину депортували й убили в таборі смерті Собібор. Лотте-Лорі було 10 років.

Гінденбургштрассе - козирна вулиця у Ганновері. Тут мешкає чимало юристів, стоять дорогі вілли, знаходиться штаб-квартира ХДС і навіть житло екс-канцлера Шрьодера.

Місцева районна рада ініціювала перейменування у 2018 році, коли отримала звіт консультативної комісії. У 2013 році Ганновер вирішив ще раз відфільтрувати нацистське минуле Німеччини. Створили науково-консультативну раду, у ній працювали історики, представники церков, єврейської громади.

Шукали прізвища, дотичні до нацистської епохи. Із 493 перевірених імен 476 пройшли чистилище, 17 - спрямували на перейменування.

Зокрема, консультативна рада заявила: "Рейх-президент Гінденбург зіграв центральну роль у знищенні республіки та розширенні диктатури в рамках антисемітської урядової програми".

Гітлер та Гінденбург
Гітлер та Гінденбург

Але частина мешканців Гінденбургштрассе вирішила по-своєму: буцімто їхній голос як "постраждалих" має більшу вагу, ніж висновки експертів. Противники зміни назви ставили під сумнів процедуру та обґрунтованість рішення місцевої ради, сперечалися з витратами на "візитки та рекламні банери в місцевому тенісному клубі", які доведеться змінити. Хтось переживав, що Google не видаватиме потенційним клієнтам правильну адресу його офісу.

Міська та районна рада замовили опитування, відбулися бурхливі громадські зустрічі.

У письмовому опитуванні мешканців 99% були проти перейменування. Але на питання відповіли лише 32%. "Досвід показує, що ті, хто незадоволений, активніші, — сказав газеті Taz суддя Андреа Речціус, — ми просто не знаємо, що думають про це інші 68%".

П'ятеро жителів заснували "Ініціативу Гінденбургштрассе" та зібрали підписи проти перейменування. Вони отримали інший експертний висновок, у якому було спростування оцінки Консультативної ради.

Активізувалися й прихильники перейменування: 23 вересня 2018 року невідомі самовільно зняли дорожні знаки із назвами Гінденбургштрассе.

Усе ж невелика більшість (10 проти 7) в райраді Ганновера проголосувала за вулицю вбитої нацистами Льобенштейн. Рішення ухвалили 9 листопада 2020 року - у річницю антисемітських погромів ("Кришталева ніч").

Згодом суд декілька разів визнав, що процедури враховані та виконані. Востаннє це сталося щойно - у травні 2022 року. При цьому суддя не втручалася в дискусію про історичну роль Гінденбурга, щодо якої обидві сторони мали висновки експертів, а керувалася тільки процедурними моментами.

Тепер Гінденбургом зайнялися серйозно. У Ганновері створили групу Decolonize Hannover (Деколонізація Ганновера), яка прагне зробити колоніальне минуле міста видимим і показати його вплив на сьогодення. Йдеться й про інші назви публічного простору, які мають бути переглянуті. Наприклад, на честь рейх-президента названо також замок у передмісті Ганновера.

Аналогічна історія сталася і в Гамбургу. Там довгий час змінювали назву Гінденбургштрассе на вулицю Отто Вельса - лідера соціал-демократів, які до кінця опонували нацистам у 1930-х.






Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.