«Другий» Базар
Серед 359 бійців армії УНР, хто у 1921 році вирушив з Польщі на допомогу учасникам антирадянського повстання в Україні та був розстріляний більшовиками під селом Базар, є Лука Червак. Коли історія промовляє до тебе знайомими і рідними іменами, ти особливо гостро розумієш відому всім істину: історія твориться не абстрактними героями, історія твориться кожним із нас особисто.
У збірнику документів, переважно анкет засуджених до розстрілу козаків і старшин, які у листопаді 1921 року під керівництвом генерала-хорунжого Армії УНР Юрка Тютюнника здійснювали Другий Зимовий похід, під № 305 містяться короткі біографічні відомості про мого однофамільця: "Червак Л.М., молодший унтер-офіцер в Армії УНР із 1919 року. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у с. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 року" (К.: Видавництво "Докор", 2001. - 96 с.).
Також прізвище Луки Червака було у списках, розвішаних у громадських місцях східної України одразу після розстрілу і опублікованих Фундацією ім. О.Ольжича (м. Київ.1995. - 240 с.). Ось і все, що відомо мені про людину, прізвище якої перейшло до мене від батька Остапа і діда Василя.
Цікаво, що вперше про трагедію під Базаром я дізнався із невеличкої брошури, яку в 1946 році Організація Українських Націоналістів видала під промовистим грифом "Накладом ОУН на чужині" й на початку дев'яностих років минулого століття активно поширювала вже у незалежній Україні. У брошурі розповідається про те, як ОУН у листопаді 1941 року відзначала двадцяту річницю подій під Базаром і це ще одна, на жаль, маловідома сторінка героїчної боротьби українців за свою державність.
Як відомо, у вересні 1941 року до Києва прибули учасники Похідної групи ОУН на чолі з Олегом Ольжичем, які розпочали активну культурницьку і політичну діяльність . Саме О.Ольжич виступив з ідеєю створення у Києві Української Національної Ради, яка згодом стала важливим державницьким інститутом поневоленої України.
Українська Національна Рада постала на початку жовтня 1941 року на велелюдних зборах у Києві. Очолив УНРаду професор Микола Величківський.
За своєю структурою та політичною спрямованістю УНРада нагадувала Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Це символізувало спадкоємність державницької традиції.
У цьому зв'язку логічним стала ухвала ОУН про про відзначення двадцятої річниці трагедії під Базаром, де у 1921 році була здійснена відчайдушна спроба визволити Україну від московських окупантів і відновити Українську Народну Республіку.
1 листопада 1941 року обласне керівництво ОУН на Житомирщині отримало наказ влаштувати святкову маніфестацію на могилах учасників Другого зимового походу. Вже за два дні перед маніфестацією до Базару з'їздилися люди. У згаданій брошурі очевидець свідчить: "їхали возами, цілими валками, йшли одинцем та групами, йшли чоловіки, що у якийсь спосіб уникнули німецької неволі, йшли жінки, йшли діти.
Зокрема багато було молоді, а серед неї й сивоусі діди, що брали активну участь у Визвольних змаганнях 1917—1921 років — старі повстанці, загартовані у боях, тверді, як їхня воля.
Йшли ті всі, яких двадцять років неволі не зігнули, не скривили їхньої душі. Йшли горді, з піднесеним чолом, рішучі, в разі потреби, силою відстояти свою волю, і незважаючи на німецькі стежі, на загрози воєнного часу, прийшло кільканадцять тисяч людей".
21 листопада об 11 годині розпочалося урочисте віче, яке зібрало десятки тисяч людей із синьо-жовтими прапорами. Від ОУН виступив друг "Волинець" і надавав слово представникам різних українських земель, які приїхали вшанувати пам'ять героїв.
Опісля відбулася панахида на якій священик - учасник Другого зимового походу, закликав взяти із могили героїв священну землю і привезти її до собору Святої Софії у Києві, що має символізувати неперервність Визвольних Змагань українського народу.
Маніфестація завершилася виконанням гімну "Ще не вмерла Україна".
Увесь це час за маніфестацією спостерігали німці, але з огляду на її масовість і величезне піднесення учасників не насмілилися її припинити.
Натомість, коли українці почали роз'їжджатися домів, за ними розпочалося справжнє полювання. Зокрема масові арешти відбулися у Коростені й околицях. Учасників маніфестації звозили до Житомира, де в колишній тюрмі НКВД на вулиці Миколаївській катували, а згодом окремими групами вивозили у передмістя "Мальованка", де відбувалися розстріли.
Одну з таких груп розстріляли 6 грудня. Перед розстрілом референт обласної екзекутиви ОУН Марчук вийшов на місце розстрілу , зірвав із себе сорочку і кинув її катам із словами: " Стріляйте кати! Слава Україні!".
Доля учасників Другого Базару була аналогічною долі повстанців. Тільки у 1921 році українців розстрілювали московські окупанти, а в 1941 - німецькі загарбники. На жаль, не збереглися німецькі "розстрільні списки", але якщо такі й були, то їх значення для нації неможливо переоцінити: це також були списки героїв.
Отже, вперше пам'ять про мого однофамільця, або ймовірного родича гідно вшанували у роки Другої світової війни українські націоналісти, більшість з яких у складі Похідних груп ОУН із заходу йшла на схід, щоб, як і Лука Червак та сотні інших героїв Базару, відстояти честь свого народу
Першу свічку за упокій душі Луки Червака я запалив у Церкві Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, неподалік якої - могила Героїв Крутів.
Розповідаю про Луку Червака своїм дітям, а тепер внуку Андрію.
Так пам'ять про героїв Базару живе у нашій родині й гартує героїчний дух нації.
