Музей Майдану: омріюючи майбутнє. Яка стратегія на 5 років
Маємо констатувати, що в Україні сьогодні пам’ять про Майдани притлумлюється, розвіюється під тиском розчарувань, «вигорання», нових викликів, політичних маніпуляцій. Соціологічні дослідження свідчать, що українці схильні забувати свою «гарячу історію». Особливу роль у збереженні та презентації травматичного минулого, реалізації державної політики пам’яті, а також формуванні відповідальної культури пам’яті відіграють музеї та меморіальні комплекси.
В ідеалі вони постають не лише зберігачами історичної спадщини, а й відправною точкою для нового бачення й мислення, нових цінностей та ідентичностей, активними чинниками творення майбутнього.
І хоча українці мають негативний загалом досвід відвідування радянських і пострадянських музеїв, вони таки динамічно й помітно змінюються, чим далі більше набуваючи об'єктивності в погляді на історію, соціальної ваги та політичного впливу.
Музей Майдану, започаткований майданівською громадською ініціативою 2014 року, до якої і я був причетний, набув державного статусу в 2016-му як реагування влади на суспільний запит гідно вшанувати Небесну Сотню, зберегти й актуалізувати пам'ять про українські Майдани, поглибити досвід демократичного розвитку країни.
Вражаючий факт: за 5 років новостворений Національний музей Революції Гідності зреалізував Стратегічний план на 2016–2021 роки, а за деякими показниками й перевищив його.
Фактично з нульової позначки створено ефективну команду, сформовано потужну ресурсну базу, унікальну фондову збірку та архів, розроблено сотні культурно-освітніх, інформаційних і комеморативних програм, забезпечено хоч і тимчасовий, проте динамічний та велелюдний фізичний простір.
А ще за цей час набутов користування найдорожчі та найскладніші в історичному, містобудівному, архітектурному й пам'яттєвому планах ділянки у центрі Києва площею близько 3 гектарів.
Саме на них мають постати світового рівня Меморіал Героїв Небесної та Музей Революції Гідності, проєктні пропозиції на які було відібрано за результатами вперше проведеного в Україні міжнародного архітектурного конкурсу (2017–2018 роки).
Саме на створення сучасного меморіально-музейного комплексу і спрямовано нову Стратегія розвитку Музею до 2026 року, яка водночас є і мрією-візією цього закладу на середньострокову перспективу, й реалістичним планом конкретних дій команди.
У наступні роки Музей Майдану має сфокусуватися щонайменше на чотирьох інфраструктурних об'єктах – Меморіалі Героїв Небесної Сотні, Музеї Революції Гідності, Домі свободи та Українській коаліції пам'яті. Нова стратегія передбачає 5 основних перспективних напрямів із відповідними цілями,завданнями та діями:
1. Збереження пам'яті про Майдан і вшанування героїв шляхом ревіталізації меморіального простору і вирішення кризи зі створення Меморіалу Героїв Небесної Сотні, пов'язаної з арештом земельної ділянки через слідство у "справах Майдану".
2. Музей усіляко розширюватиме наявний і створюватиме новий музейний простір – мова передусім про будівництво Музею Революції Гідності. І все це – зі стратегічною метою актуалізувати сучасний досвід боротьби українців за свободу. Наголошу: важливі кроки щодо цього вже здійснено – нещодавно стартувала відкрита процедура з відбору генерального проєктувальника будівлі Музею за проєктом німецьких архітекторів.
3. У найближчі роки задля активізації ініціатив із розвитку суспільства та держави важливо розвивати нині активно апробовувану через музейні заходи платформу для переосмислення, діалогу та співдії, що у межах Музею Революції Гідності постане Домом свободи.
4. На шляху до реалізації попередніх трьох стратегічних пріоритетів Музею необхідно збільшувати свою видимість, доступність та сталий поступ.
5. З усвідомленням того, що Музей Майдану є важливим складником та інструментом реалізації державної політики, планується подальший розвиток політики й культури національної пам'яті зокрема через започатковану цьогоріч нами Українську коаліцію пам'яті – мережу інституцій складної історії
Програма розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності – не фантазія й не суто мрія, відірвана від реалій сьогодення.
Її вибудовано передусім на засвоєнні уроків реалізації попереднього стратегічного плану, детальному аналізі зовнішнього середовища, сприятливих факторів, загроз і викликів, на переосмисленні місії, бачення, активів та цінностей Музею.
У команди цієї новітньої інституції – амбітні перспективи у відповідь на справедливі очікування суспільства й чітке усвідомлення складного, однак незворотного шляху назустріч історії.
Вірю, що разом із широким колом друзів Музею, партнерів, зацікавлених сторін та і всього активного українського суспільства вдасться зреалізувати цю ціннісну стратегію, перетворити Революцію Гідності на ключовий елемент української ідентичності, наблизити наше омріяне майбутнє.
