Еуґен Шауман - той, що наважився чинити спротив несправедливості
А ви знали, що парк Eugen Schaumanin puisto неподалік посольства України у Фінляндії носить ім'я того, хто вбив російського генерал-губернатора Ніколая Бобрікова? І що цей хлопака народився у Харкові? І що його закривавлена сорочка виставлена у Національному музеї Фінляндії?
Замах на життя Бобрікова відбувся у четвер 16 червня 1904 року. Той спричинився до сильних антиросійських настроїв у Великому Князівстві Фінляндському через русифікаторську політику. Батько Еуґена сенатор Вальдемар Шауман пішов у відставку у 1900 році саме через неї.
Ця гілка Шауманів належала до відомої і поважної родини. Дід Еуґена по матері – лютеранський єпископ Порвоо. Його батько – військовий. Через службу він опинився у Харкові, де у 1875 році і народився Еуґен, друга дитина в родині. До слова, за два роки у Чугуєві народилася третя дитина – Зіґрід, яка стала художницею і дожила до 101 року, тоді як її брат Еуґен вкоротив собі віку у 29, смертельно поранивши російського генерал-губернатора.
Ви будете сміятися, але за іронією долі фінська Національна галерея Атенеум приводить саме слова Зіґрід у дискусії, що Ілля Рєпін – виключно російський художник. Мовляв, за її словами, він був з родини росіян і розмовляли вони російською. Посилання на колонку куратора виставки Рєпіна Тімо Гууско у музеї – тут.
Але повернімося до Еуґена. Його патріотичні настрої розпалила поема "Балада про хорунжого Столя" про шведсько-російську війну. Наш герой був одним із багатьох, кого надихнув цей твір національного поета Йогана Людвіґа Рунеберґа. Перша її частина – "Наша земля" - стала гімном Фінляндії.
Еуґен закінчив Гельсінський університет – його профіль є на сторінці, присвяченій студентам 19 ст. І от у 1900 виходить т.зв. "Мовний маніфест", згідно з яким упродовж 10 років російська мала замінити фінську та шведську у адміністративному і юридичному полі. На знак протесту батько хлопця, сенатор Вальдемар Шауман, подав у відставку. Історія русифікації автономії і протидії їй стала персональної історією родини.
Прикручування гайок тільки посилило спротив. Особливо активізувалася освічена молодь. І Шауман був серед них. Був там і Герман Ґуммерус, майбутній перший посол Фінляндії в Україні (1918-1919). У номері за 1 березня 1940 року журналу "Тризуб" уміщено спогади Сан Ґуммерус. На час описаних там подій вона була нареченою Германа.
У тексті йдеться про те, як її наречений був причетний до планування замахів на Бобрікова. Їхньою метою було – "повалення і знищення того страшного гніту, під яким стогнала Фінляндія за Бобрікова, зносячи на собі всі протизаконні діяння, як його самого, та і його жалюгідних ставлеників". До слова, Юрій Горліс-Горський згадує Германа Ґуммеруса як прихильного до української справи чиновника МЗС у 1940 році.
І от день замаху. Еуґен Шауман, як колишній службовець, мав доступ до будинку Сенату. Він знав, що щочетверга об 11-ій Бобріков з'являється на засідання. 16 червня - був крайній день. Опісля генерал-губернатор їхав на вакації. Шауман проконсультувався зі знайомим лікарем, які точки найуразливіші, якщо стріляти.
А стрільцем він був вправним (організовував стрілецькі клуби та займався дистрибуцією зброї серед студентів). Пострілів у Бобрікова було три. Ще два у власне серце. 29-річний чоловік помер на місці. Бобріков ще прожив трохи. Його довго оперували, але поранення було несумісним із життям. Кажуть, що хірург Ріхард Фалтін, який оперував росіянина, заявив, що зробив усе можливе.
За ніч Шауман став національним героєм. Його рішення забрати власне життя після замаху на Бобрікова вразило навіть дотичних до планів убивства.
"Якою дрібною і дитячою здається мені ідея наших замахів, - наводить слова Германа Ґуммеруса наречена Сан. - Знаєш, в чім криється наша слабкість? – Ніхто з нас не хотів би жертвувати своїх життям. Спровадити на той світ Бобрікова? Так. – Жертвувати своїм життям? – Ні. Євген що знав наші наміри, приобіцяв нам, що він сам заопікується справою виконання вироку Батьківщини супроти тирана. А якби йому це не повелося? Тоді черга за нами. Слава Фінляндії, що дала життя такій людині".
Є версія, що до самопожертви Шаумана також підштовхнула прогресуююча глухота.
Він залишив два листи. Один – вибачення для батька. Інший – на ім'я царя, в якому пояснював свої дії. Зараз цей лист разом із закривавленою сорочкою Еуґена Шаумана виставлений у Національному музеї Фінляндії. Частиною культу Шаумана став його пес Лукас, якого застрелили після смерті господаря. Віддана тварина не знаходила собі місця без господаря. Їхнє фото розтарижували і продавали великими накладами. Копія його також виставлена у музеї.
Зважаючи на тогочасну політичну ситуацію, Шаумана поховали скромно на маленькому кладовищі. Охорона пильнувала, щоби не було ніяких зібрань. За два роки його перепоховали у родинній могилі у Порвоо. Величний пам'ятник встановила студентська спілка. А найвідоміший фінський композитор Ян Сібеліус написав похоронний марш In memoriam. На місці замаху у Сенаті є меморіальна табличка "Пожертвував себе заради Батьківщини" (Se Pro Patria Dedit).
Парк імені Еуґена Шаумана з'явився у Гельсінкі у 1958 році. У цьому районі Шауман катався на лижах. За сто років сприйняття беззаперечного героя початку 20 ст. дещо змінилося. У 2004 році під час голосування у шоу "Великі фіни" Шауману відвели 34 місце.
Того ж року прем'єр-міністр країни Матті Ванганен засудив замах, назвавши Шаумана "терористом". "Фінляндія стає потенційним "маленьким гігантом" тероризму, - так оцінює ситуацію початку 20 ст. виставка в Національному музеї. Замахи, вбивства, терор – інтернаціональна засоби боротьби пригнічених народів.
Отже, якщо ви будете у Харкові, на Сенаатінторі у Гельсінкі, біля українського посольства чи на цвинтарі у містечку Порвоо (а це неподалік центру), згадайте ось таку визначну людину - Еуґена Шаумана - яка наважилася чинити спротив несправедливості. Героям слава, як то кажуть...
