Україна як спадкоємниця УНР
Не належу до тих, хто пропонує не звертати уваги на статтю Путіна про українсько-російські взаємини. Навпаки, Україна має сприйняти її як акт гібридної агресії і реагувати адекватно. Ключова теза Путіна, яка зафіксована у його опусі й неодноразово озвучувалася публічно - «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи».
Для РФ, як виявилося, вкрай важливо наголошувати, що легітимність Української держави нероздільно пов'язана із Радянським союзом, спадкоємцем якого РФ небезпідставно вважає себе.
Відповідь на цей виклик лежить не тільки в історичній площині, а передусім у політико-правовій.
Якщо раніше говорилося про символічність історичної тяглості доби УНР із сучасною Україною, то відтепер з'явилися політичні та правові підстави розпочати процес офіційного визнання сучасної України як спадкоємця Української Народної Республіки.
У цьому зв'язку слід пригадати, що Верховна Рада України ухвалила закон "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", яким, зокрема, борцями за незалежність України визнаються особи, які брали участь у всіх формах боротьби за незалежність України, в тому числі, в органах влади Української Народної Республіки, Української Центральної Ради, Генерального секретаріату Української Центральної Ради, Ради народних міністрів Української Народної Республіки, а також уряду УНР в екзилі.
Також нагадаю, що в Україні вже робилася спроба легітимітизувати державність УНР. Так, 22 серпня 1992 року на святковому засіданні Верховної Ради останній президент УНР на вигнанні Микола Плав'юк у присутності першого президента України Леоніда Кравчука, спікера тодішнього парламенту Івана Плюща, членів уряду, численних гостей заявив, що проголошена 24 серпня 1991 року Українська держава є "правонаступницею Української Народної Республіки", а також, передав тогочасній українській владі прапор УНР, державну печатку та клейноди гетьмана Івана Мазепи.
Крім того, Микола Плав'юк та інші очільники УНР в екзилі, склали заяву у якій зазначено: "Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки".
Водночас президент України Леонід Кравчук наголосив: "Цей акт має нагадати усім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію від історичних часів, які надають силу і велич нашому народові, – від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки".
На мою думку, президент, парламент та уряд мають виявити політичну волю, й ухвалити відвідний політико-правовий акт.
У разі його прийняття Україна, по-перше, зафіксувала б період існування так званої Української Радянської Соціалістичної Республіки у складі СРСР як окупаційний, з усіма політико-правовими наслідками, які з цього випливають.
У цей контекст вкладається ухвалений Верховною Радою закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", який можна було б удосконалити під кутом зору не лише декомунізації суспільства, але й передусім його "дерадянізації";
по-друге, підтвердила б свій європейський статус, адже таким, або подібним шляхом проголошували і утверджували свою національну державність балтійські країни – Литва, Латвія та Естонія, які на сьогодні перебувають в ЄС та НАТО і змогли досягти цього успіху завдяки тому, що різко розірвали зі своїм окупаційним минулим;
по-третє, змогла б віднайти додатковий аргумент, що свідчить про національно-визвольний характер російсько-української війни на Донбасі, яка у світлі спадкоємництва з УНР постає війною за повну деокупацію українських земель, збереження їх суверенності і соборності. Відтак, вже ні в кого не виникатиме питань щодо номінації агресора. В очах світового співтовариства він однозначно трактуватиметься як окупант, війна проти якого завжди була і залишатиметься священною.
Врешті, Українська держава виконає обіцянки, які на зорі новітньої державності давалися лідерам УНР в екзилі, яких уже, на жаль, з нами немає, але пам'ять про яких зобов'язує це зробити.
Коли Україна має проголосити свою спадкоємність з УНР? Найпростіша і найправильніша відповідь – якнайскоріше. Проте, це можна було б зробити 24 серпня на День Незалежності, або 1 грудня, в річницю Всеукраїнського референдуму, який підтвердив доленосне рішення Верховної Ради.
