Спецпроект

Музейні бабусі у смертельній небезпеці!

Звернення ІКОМ України до Прем'єр-Міністра України та Міністра охорони здоров'я України з приводу відкриття музеїв у рамках пом'якшення карантину.

 
Світлина ілюстративна

 

"Історична правда" публікує звернення Українського комітету Міжнародної ради музеїв у повному обсязі.


Шановний пане Прем'єр-Міністре,

Шановний пане Міністре охорони здоров'я,


Музеї та заповідники України з нетерпінням чекають на стабілізацію епідеміологічної ситуації, адже їхня місія – працювати для суспільства, зберігаючи та презентуючи національне культурне надбання.

Музейні заклади можуть стати важливими осередками емоційного відновлення для людей після безпрецедентних карантинних обмежень.

Карантин призвів до повної зупинки класичних видів музейної роботи – проведення екскурсій, лекцій, дитячих занять та інших програм, які передбачають збір людей у групи, безпосреднє спілкування і спільні творчі активності на місці. Із зупинкою цих програм музеї також втратили свій дохід.

Втім, сьогоднішні заяви щодо планів продовження карантину до 12 травня із пом'якшеннями у вигляді роботи музеїв викликали обґрунтовану занепокоєність музейної спільноти.

Музеї прагнуть повернутися до виконання своїх суспільно важливих завдань в повному обсязі. Однак ми вважаємо необхідним підкреслити ризики, які виникнуть у разі виходу музеїв з карантину без належної підготовки.

Український комітет Міжнародної ради музеїв (ІКОМ) звертає вашу увагу на наступне:

- Значний відсоток працівників музеїв та заповідників (зокрема, працівників експозицій – музейні доглядачі, касири, гардеробники, позавідомча охорона, прибиральники, інженерно-технічні працівники) – це люди віком 60 і більше років, які наразі повинні перебувати на самоізоляції. Музеї, які оберігають національні скарби, при цьому не включені до переліку об'єктів критичної інфраструктури, тому на них не поширюється відповідне виключення для працівників віку 60+.

- Музейні приміщення – експозиційні зали, фондосховища тощо – мають особливий температурно-вологісний режим, їх не можна вільно і наскрізно провітрювати (протяг шкодить музейним предметам), не можна кварцувати або дезінфікувати ультрафіолетом чи розпиленням речовин тощо, крім того, у більшості музеїв відсутні сучасні системи вентиляції. Це означає, що перебування в замкнених музейних приміщеннях людей, що переносять вірус бессимптомно, може становити підвищену загрозу.

- Музеї не зможуть відновити докарантинні форми групової роботи (екскурсії та ін.) з огляду на вимогу дистанціювання та обмеження загальної кількості людей навіть у тих приміщеннях, які можна провітрювати через відсутність музейних предметів.

- Музеї та заповідники потребують значних додаткових коштів на повноцінне регулярне забезпечення засобами індивідуального захисту для працівників, на закупівлю безконтактних термометрів, засобів для дезінфекції тощо. Відновлення роботи без повноцінного фінансового забезпечення цих витрат з бюджетів відповідних рівнів неможливе.

- Музеї, насамперед у великих містах, не зможуть відновити роботу без відновлення роботи громадського транспорту, оскільки значна кількість працівників не має власного автотранспорту та не може собі дозволити таксі, тоді як музеї не мають фінансування, щоб забезпечувати щоденну розвозку для колективів.


На наш погляд, рішення щодо відновлення роботи музеїв та заповідників не може бути прийняте в односторонньому порядку без урахування специфіки кожного конкретного музею, його доступності для співробітників та відвідувачів, механізмів забезпечення музеїв необхідними засобами індивідуального захисту та епідемічної ситуації на місцях.

Щоб мінімізувати ризики та виробити ефективний, гнучкий механізм відновлення після карантину, музеї, як і інші бюджетні інституції, потребують довіри з боку органів управління до їхніх компетенцій у прийнятті рішень, конструктивної взаємодії з органами державної та місцевої влади, додаткових ресурсів та повноважень, підкріплених відповідними нормативними документами, зокрема, і в частині остаточного вирішення, відкривати музей чи ні, з урахуванням специфіки ситуації у кожному конкретному закладі.

У зв'язку з цим ми пропонуємо передбачити у Постанові Уряду можливість поступового виходу з карантину музейних закладів за спільним рішенням органу управління (власника) та музею, а також врахувати потребу музеїв у додаткових ресурсах для забезпечення захисту колективу і відвідувачів, та необхідність одночасного поновлення роботи громадського транспорту.

Такий підхід дозволить максимально швидко, але безпечно відновити роботу музейних закладів в інтересах українського суспільства.


Український комітет Міжнародної ради музеїв (ІКОМ України)

21.04.2020 р.

Богдан Червак: Андрій Мельник і масакра у Львові 1925 року

16 вересня 1925 року серед ночі озброєні кийками охоронці вривалися у тюремні камери, силоміць викидували на коридор в'язнів і там починали їх бити кийками. У камеру, де перебував Андрій Мельник, направили двох головорізів Бора і Стонжка, що мали садистські нахили.

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.