Кабачки і картопля на... могилах героїв Армії УНР. Де влада Житомирщини?

Героїці Армії УНР - Крути і Базару завжди згадувалися, як приклад найбільшого героїзму, але і як приклад трагедій наших Збройних сил у 1917-1920-х роках.

Меморіал Армії Української Народної Республіки у Базарі на Житомирщині незабаром завалиться?

Вихідними я та Павло Подобєд в рамках діяльності Благодійний фонд "Героїка" здійснили поїздку до селища Базар на Житомирщині, де знаходиться могила де поховані 360 героїв-учасників Другого Зимового Походу Армії УНР.

Зараз ми відзначаємо 100-ліття Української Революції, зовсім скоро будемо вшановувати 100-ліття початку Другого Зимового Походу, а Меморіал на місці найдраматичніших подій Української Революції, місце останнього бою нашої регулярної армії розвалюється!

Я чесно кажучи шокований тим, що коїться на Меморіалі. Вся територія заросла травою, яку вже давно ніхто не косить, вся гранітна плитка, якою застелено територію Меморіалу покручена корінням і травою. Всі гранітні меморіальні таблиці посунулися, земля з-під гранітних хрестів зсунулася і вже видно бетонний фундамент. Ще трохи і хрести впадуть.

Хрест на могилах 359 героїв бою з червоними окупантами

Кілька секцій з паркану випали і були вкрадені. Одразу під меморіалом з трьох сторін люди садять городи. Кабачки і картопля ростуть буквально на Меморіалі.

З іншого боку дві покинуті хати де садки заросли справжніми хащами! Людям абсолютно байдуже, що це місце, де російські окупанти на чолі з Котовскім розстріляли 360 вояків Армії УНР.

Розстріл полонених українських вояків кіннотниками Котовського

Очевидно для місцевого старости та новоствореної місцевої громади - ця могила нічого не означає. Просто шукає і вбиває байдужість місцевої влади. За нашими оцінками Меморіал у Базарі вже взимку може завалитися.

23 травня цього року у Базар приїздив голова Житомирської області державної адміністрації і обіцяв подбати, щоб Меморіальний комплекс у Базарі поремонтувати, але минуло вже три місяці, рівно за два місяці - 21 листопада, ми будемо вшановувати 96 річниці трагедії під Базаром, а тут як то кажуть "і кінь не валявся".

Базарська трагедія. Котовський і червоні проти петлюрівців

Меморіал під Базаром - це пам'ятка історії місцевого значення, а мав би бути пам'яткою національного значення як Меморіал Героїв Крут, адже в Героїці Армії УНР - Крути і Базару завжди згадувалися, як приклад найбільшого героїзму, але і як приклад трагедій наших Збройних сил у 1917-1920-х роках.

Пам'ятник у Базарі виник завдяки старанням колишніх вояків, українців з Британії на чолі з майором Святомиром Фостуном. Українці з Британії виховані на героїці Армії УНР і Другого Зимового Походу за свої гроші провели ексгумацію, впізнання та перепоховання всіх воїнів, впорядкували могили Армії УНР у сусідніх селах, подарували Україні розкішний меморіал, який знищує людська байдужість і не знання історії.

Пам'ятний знак, встановлений організаторами облаштування місця пам'яті - членами Об'єднання вояків-українців у Великій Британії на чолі зі Святомиром Фостуном

Шановні представники влади Житомирщини, будь ласка не ганьбіться. Я навіть не говорю про ганьбу перед живими людьми, не ганьбіться перед загиблими вояками, які у 1921 році у боротьбі з російським окупантом віддали найдорожче- власне життя.

На що чекає влада Житомирщини? Очевидно, що прийдуть волонтери і за власний кошт все впорядкують?

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.