Остання брехня. Про що говорив Путін в ООН

Міць обдурення у Третьому рейху і в СРСР, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти падінню двох людоїдських режимів. Нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74.

Виткана з цинізму, нахабства і брехні промова Путіна на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН породила в мені каскад думок про марність брехні.

Проживши більшу частину життя при тоталітаризмі, я переконався в руйнівності брехні і безмірній глупоті "промивання мізків". Адже саме цинічна брехня нацизму-більшовизму зруйнувала спочатку гітлерівську Німеччину, а потім комуністичний СРСР.

Міць обдурення німців і росіян, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти дуже швидкому в історичному масштабі падінню двох людоїдських режимів: нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74, хоча гнити почав ледь не з моменту свого виникнення.

І коли руйнувалася світова "надія і опора", вже жодна душа, включаючи нинішніх апологетів "скреп", не вийшла на захист гнилля.

Ось що цікаво: на піку гітлер-сталінського обману режим здається незламним, а обробка свідомості - незворотною. Але міць зомбування - не більше ніж короткочасний гіпноз, прокинувшись від якого, обовванений масованою пропагандою народ швидко розбирається, що й до чого в цьому світі.

І навіть на вершині обману дітки більшовицьких вождів, як і сім'ї путінської кліки, тікали і продовжують бігти не в Китай, КНДР, Венесуелу або на Кубу, а в Європу і в США.

Більшість нащадків перших-других осіб "совка" спочатку воліли роботу за кордоном, а потім остаточно "змотали вудки". Я вже не кажу про сотні й тисячі нинішніх мажорів державних "патріотів" - опричників правлячої еліти Росії, що звили свої гніздечка в настільки ненависно-жаданих батькам лондонах і майямі.

Як не робили з арабів дурнів тамтешні ЗМІ, як не лякали народи Заходом, а куди нині тікають його ненависники? Спочатку вони цю Європу називали шайтаном, а тепер кинулися туди прориватися.

Мало де, крім Росії, зомбування настільки тотальне, як у КНДР, а куди втікають нещасні північнокорейці за першої нагоди, куди рвуться від кімового "щастя"? Природно, до найлютіших ворогів.

Важко заперечувати замороченість народів, денно і нощно оброблюваних путінською, ісламістською або кімовською пропагандою.

Жовтень 1938 року. Судетські німці в місті Егер [нині Хеб на заході Чехії] вітають анексію Гітлером Судетського краю Чехословаччини. Після 1945 року влада Чехословаччини депортує з Судетів більшість німців, близько 3 млн

Але я переконаний в тому, що грандіозні, позамежні кошти, що витрачаються на зомбування народонаселення, витрачаються даремно. Тому що гіпноз цей - ненадійний і поверховий.

Як за "совка" обовванений радянський народ чомусь давиться в чергах за західними джинсами і кросівками, а не за продукцією фабрики "Скороход", так і нині росіяни рвуться в Європу, а не до останніх двох-трьох путінських друзів.

Політичний успіх і безпеку неможливо будувати на насильстві і тотальному обмані. Ще Авраам Лінкольн казав: "Скажіть людям правду, і країна буде в безпеці".

Можна переінакшити: для країни немає більшої небезпеки, ніж тотальна брехня.

Фейковий світопорядок, накреслений Путіним в останній промові, призначений виключно для "внутрішнього споживання", але він приречений, як і всі колишні ініціативи, збудовані цілковито на цинізмі, нахабстві і брехні "миротворця"-наперсточника.

Тому що брехня швидкоплинна і поверхнева, а народ, навіть зомбований, мозочком відчуває, де правда, а де обман. І жодний рейтинг вже нікого не заморочить.

Джерело: Новое время

Дивіться також:

Путіна вкотре порівняли з Гітлером

Фашизм повертається до Європи зі Сходу

Гітлер до 1939 року був хорошим - російський політолог

Донецькі шахтарі спалили прапори Третього рейху й СРСР. ВІДЕО

Путін назвав Геббельса талановитим: "Він домагався свого"

Плакат "ДНР" - рімейк нацистської пропаганди. ФОТО

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.