Спецпроект

Відкритий лист Генеральному прокурору Республіки Польща

Прошу Вас закрити справу ветерана УПА Степана Бакунеця, а в подальшому не піддаватися на провокації антиукраїнських сил у Польщі. Закликаю польських державних і громадських діячів, політиків відмовитися від практики втручання у внутрішні справи України...

Шановний пане Генеральний прокуроре!

В українських ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що органами прокуратури Польщі порушено кримінальну справу "за фактом злочинів проти польського народу" під час українсько-польського конфлікту, що мав місце на Волині у 1943 році.

Зокрема, відповідно до запиту прокуратури Республіки Польща в Україні допитано ветерана УПА Степана Бакунеця, який мав свідчити про ліквідацію одним із відділів УПА польської колонії Паросля поблизу села Антонівка в Сарненському районі Рівненської області.

На вимогу Польщі прокуратура допитала ветерана УПА

Якщо такі повідомлення є достовірними, то це означає лише одне: окремі політичні кола сучасної Польщі вкотре вирішили взяти за старе: спекулюючи на трагічних сторінках історії українського і польського народів, намагаються звинуватити Україну і українців у "етнічних чистках", реанімувати нафталінну ідею "великої Польщі", яка включає території сучасної Української держави, а відтак скомпрометувати Україну в очах світової спільноти.

Впадає у вічі, що цього разу для досягнення своїх цілей польські шовіністи намагаються залучити офіційні і державні структури, в тому числі силові органи, а саме Генеральну прокуратуру. При цьому значно розширюється спектр претензій до українців і України.

Крім звинувачень у "волинській різанині", польські "кресові" організації домагаються визнання незаконним рішення польського Сенату від 1991 року, яким засуджується операція "Вісла".

Волинська трагедія 1940-их: пошук між двома правдами

Не припиняються спроби ініціювати ухвалення законів, інших документів, у яких наголошується на так званих "злочинах" ОУН і УПА проти поляків.

У деяких польських ЗМІ чиниться відвертий тиск на українську владу з вимогами вибачення перед поляками за "волинську трагедію" 1943 року.

Дійшло до того, що католицька Польща фактично закриває очі на грубі випади проти УГКЦ, яку польські "кресові" організації звинувачують у причетності до "злочинів" ОУН і УПА.

Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

У зв’язку з цим вважаю за необхідне нагадати, що ще у липні 2003 року президент України Леонід Кучма та президент Республіки Польща Олександр Кваснєвський підписали спільну заяву "Про примирення - в 60 річницю трагічних подій на Волині", у якій застерігали від того, що сьогодні діється у Польщі:

"Ми вважаємо, що конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує Україну і Польщу. З цього місця, трагічно вписаного в історію обох народів, ми звертаємося із закликом зробити ще тіснішими зв'язки, які нас поєднують, усвідомлюючи, що кожен, хто ці зв'язки намагається розірвати, діє не тільки проти іншого народу, але також і проти власного".

Як бачимо, слів президентів у Польщі не почули.

Зрештою, виглядає, що не почутим залишився і заклик Папи Римського Івана-Павла, який з нагоди вшанування жертв українсько-польського конфлікту на Волині та в Галичині у 1943-1944 роках писав: "Нове тисячоріччя, яке щойно розпочалося, вимагає, щоб українці та поляки не залишались в'язнями сумних спогадів свого минулого, а, переосмислюючи з новим духом минулі події, подивились одні .на одних поглядом поєднання, зобов'язуючись будувати краще майбутнє для всіх".

Рада і Сейм готують спільну заяву про примирення

Змушений звернутися із до Вас із цим листом, оскільки наведені мною факти і висновки свідчать, що не має сенсу апелювати безпосередньо до ініціаторів і організаторів антиукраїнської кампанії у Польщі.

Натомість, бачу необхідність звернутися до представників влади у Республіці Польща, які займаючи високі державні посади зобов’язані зробити все від них залежне, щоб взаємини України і Польщі, українців і поляків були дружніми і по-справжньому європейськими.

Прошу Вас, шановний пане Генеральний прокуроре, закрити справу ветерана УПА Степана Бакунеця, а в подальшому не піддаватися на провокації антиукраїнських сил у Польщі.

Ветерани ОУН і УПА шановані в Україні люди, адже із зброєю в руках виборювали незалежність своєї Батьківщини. На жаль, з кожним роком їх стає все менше. Вони потребують спокою і підтримки, а не викликів для надання пояснень.

Водночас, усвідомлюючи необхідність збереження добросусідських відносин з Польщею, закликаю польських державних і громадських діячів, політиків відмовитися від практики втручання у внутрішні справи України, зокрема формування образу ОУН і УПА як сили, що начебто проводила "етнічні чистки".

Скандал із розкопками польських жертв УПА. Їх не можуть порахувати

В дійсності ж українці вели справедливу визвольну боротьбу на своїй землі. А подібні заяви з польського боку не мають під собою жодного історичного, правового і політичного підґрунтя. Такі заяви лише ускладнюють і без того не простий діалог стосовно Волинських подій, погіршують взаємини між двома країнами.

Сподіваюся, що мій лист не за лишиться без уваги та буде сприйнятий як щире бажання зберегти і примножити добросусідські взаємини між Україною і Польщею.

З повагою

Богдан Червак,

Голова ОУН

Юрій Юзич: Міст, через який Україна програла війну

Це залізничний міст в Перемишлі через ріку Сян. Кожен, хто вивчав хочаб в загальному причини поразки України в так званій першій польсько-українській війні 1918-1919 року, неодмінно чув - залізничний міст у Перемишлі потрібно було підірвати… Бо в результаті через цей міст йшло забезпечення оточеному з усіх боків гарнізону поляків у Львові. Завдяки цьому мосту українці втратили Львів і Галичину, а опісля Україну.

Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».