Спецпроект

Нова стрічка для старої медалі для захисників України

Президент України категорично заявив, що відтепер День захисника Вітчизни буде 14 жовтня - у шанований ще з часів козацтва День Покрови. Але тим часом українські нагороди для захисників Вітчизни недалеко пішли від своїх радянських аналогів.

Далекого 1999 року президент Кучма збирався переобиратися на другий термін. Перший тур виборів мав відбутися 31 жовтня. Рейтинг Леоніда Даниловича був, як то кажуть, не ахті - існувала загроза приходу до влади лідера комуністів П. Симоненка. Тож, політтехнологи працювали як трактори, вигадуючи способи задобрити електорат.

Голоси радянських ветеранів Другої світової війни тоді були в ціні - люди вони в масі своїй дисципліновані, виборів не пропускають. Тільки от симпатизують, зазвичай, комуністам. Як би привернути їх на бік влади?

А тут якраз чудова нагода підвернулася - 55-а річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Певний час датою визволення вважалося 8 жовтня, однак президентським указом від 30 квітня 1999 р. № 463 її "перенесли" на 28 жовтня - якраз під перший тур народного волевиявлення.

Відзначення 50-ї річниці визволення у 1994 р. супроводжувалося нагородженням ветеранів нагрудним знаком "50 років визволення України".

У 1999 р. вирішили провернути аналогічну операцію - ветерани значки та медалі полюбляють. А оскільки дата видалася не "кругла", назву для медалі придумали нейтральну - "Захиснику Вітчизни".

 

Цю медаль Л. Кучма встановив 8 жовтня 1999 р. своїм указом за № 1299 в якості президентської відзнаки.

Згідно з положенням, медаллю нагороджувалися ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які проживають в Україні, громадяни інших держав, які брали участь у визволенні України від фашистських загарбників, інші громадяни України за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України.

Хоча в положенні і згадувалися "інші громадяни", медаль призначалася насамперед для масового нагородження  ветеранів. Принаймні, зовнішній вигляд відзнаки свідчив про це дуже красномовно.

Медаль мала круглу форму, як абсолютна більшість медалей СРСР, та кріпилася до п'ятикутної радянської колодки.

Очевидно, щоб не дратувати майбутніх нагороджених, державних символів України вона не містила. Щоправда, в стрічці присутні синій та жовтий колір, але сором'язливо і ненав'язливо. Натомість домінують кольори т.зв. "гвардійської" або "георгіївської" стрічки - чорний з оранжевим.

Згодом, коли Верховна Рада у 2000 р. нарешті прийняла закон "Про державні нагороди", медаль "Захиснику Вітчизни" включили до переліку медалей України. Критерії нагородження залишилися ті самі, як і зовнішній вигляд.

Оскільки медаль вручали не лише ветеранам, а й діючим військовикам, виникла проблема з її носінням. Річ у тім, що п'ятикутна колодка чудово підходила ветеранам, які мали радянські нагороди. Але більшість українських нагород має колодку зовсім іншу - чотирикутну. Нормально розмістити на мундирі медалі  ніяк не виходило.

На пропозиції фахівців передбачити варіант медалі на чотирикутній колодці для діючих військовиків посадовці Адміністрації Президента реагували так: "Кому не подобається, того нагороджувати не будемо!".

Медаль спокійно пережила другий темін Л. Кучми, правління В. Ющенка та В. Януковича, тимчасове президентство О.Турчинова. Прийшовши до влади, П. Порошенко почав нагороджувати нею військовиків, які відзначились в АТО.

І ось тут-то прорадянський вигляд нагороди вийшов боком - в медалі присутня колорадська стрічка! Здавалося б, слід розробити нові, справді бойові нагороди, а медаль "Захиснику Вітчизни" забути, як страшний сон. Тим більше, що масові нагородження ветеранів давно перетворили її на значок.

Але нова влада вирішила інакше: раз медалей наштампували багато, нема чого пропадати добру - внесемо зміни. І от 30 січня 2015 р. президент підписав указ № 41, яким затвердив нове положення про медаль та її малюнок:

 

Власне медаль залишилася такою самою - дезігнери полінувалися навіть її обцифровувати: просто прифотошопили нову колодку з  новою стрічкою. Тепер стрічка синя з жовтими й сірими смужками - принаймні, так сказано в положенні. Тільки от візуально домінує все ж сірий колір. Що він символізує - загадка.

Взагалі, сірий колір в стрічках державних нагород України не застосовувався аж до часів В. Януковича.

Як пам'ятаємо, 14 лютого 2014 р. він встановив відзнаку Президента - пам’ятну медаль "25 років виведення військ з Афганістану" на сірій з червоними смужками стрічці:

 

П. Порошенко продовжив "традицію"  - стрічка відзнаки президента  - медалі "70 років визволення України від фашистських загарбників", встановленої 28 жовтня 2014 р., також сіра, тільки смужки сині та жовті:

 

Виникає питання - чи не радянські медалі "За відвагу" та "За бойові заслуги" надихають розробників?

 

До речі, не так давно Президент затвердив новий склад Комісії державних нагород та геральдики. Цікаво, чи розглядала ця комісія проект заміни стрічки? І взагалі, хто автор  і за яким принципом його обрали?

Отож, замість того, щоб переглянути систему державних нагород, роблять суто косметичні зміни, та ще й невдалі.

Якщо інші реформи в нашій країні будуть відбуватися в такий спосіб, нічого путнього не вийде. :-(((

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.