Спецпроект

Нова стрічка для старої медалі для захисників України

Президент України категорично заявив, що відтепер День захисника Вітчизни буде 14 жовтня - у шанований ще з часів козацтва День Покрови. Але тим часом українські нагороди для захисників Вітчизни недалеко пішли від своїх радянських аналогів.

Далекого 1999 року президент Кучма збирався переобиратися на другий термін. Перший тур виборів мав відбутися 31 жовтня. Рейтинг Леоніда Даниловича був, як то кажуть, не ахті - існувала загроза приходу до влади лідера комуністів П. Симоненка. Тож, політтехнологи працювали як трактори, вигадуючи способи задобрити електорат.

Голоси радянських ветеранів Другої світової війни тоді були в ціні - люди вони в масі своїй дисципліновані, виборів не пропускають. Тільки от симпатизують, зазвичай, комуністам. Як би привернути їх на бік влади?

А тут якраз чудова нагода підвернулася - 55-а річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Певний час датою визволення вважалося 8 жовтня, однак президентським указом від 30 квітня 1999 р. № 463 її "перенесли" на 28 жовтня - якраз під перший тур народного волевиявлення.

Відзначення 50-ї річниці визволення у 1994 р. супроводжувалося нагородженням ветеранів нагрудним знаком "50 років визволення України".

У 1999 р. вирішили провернути аналогічну операцію - ветерани значки та медалі полюбляють. А оскільки дата видалася не "кругла", назву для медалі придумали нейтральну - "Захиснику Вітчизни".

 

Цю медаль Л. Кучма встановив 8 жовтня 1999 р. своїм указом за № 1299 в якості президентської відзнаки.

Згідно з положенням, медаллю нагороджувалися ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які проживають в Україні, громадяни інших держав, які брали участь у визволенні України від фашистських загарбників, інші громадяни України за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України.

Хоча в положенні і згадувалися "інші громадяни", медаль призначалася насамперед для масового нагородження  ветеранів. Принаймні, зовнішній вигляд відзнаки свідчив про це дуже красномовно.

Медаль мала круглу форму, як абсолютна більшість медалей СРСР, та кріпилася до п'ятикутної радянської колодки.

Очевидно, щоб не дратувати майбутніх нагороджених, державних символів України вона не містила. Щоправда, в стрічці присутні синій та жовтий колір, але сором'язливо і ненав'язливо. Натомість домінують кольори т.зв. "гвардійської" або "георгіївської" стрічки - чорний з оранжевим.

Згодом, коли Верховна Рада у 2000 р. нарешті прийняла закон "Про державні нагороди", медаль "Захиснику Вітчизни" включили до переліку медалей України. Критерії нагородження залишилися ті самі, як і зовнішній вигляд.

Оскільки медаль вручали не лише ветеранам, а й діючим військовикам, виникла проблема з її носінням. Річ у тім, що п'ятикутна колодка чудово підходила ветеранам, які мали радянські нагороди. Але більшість українських нагород має колодку зовсім іншу - чотирикутну. Нормально розмістити на мундирі медалі  ніяк не виходило.

На пропозиції фахівців передбачити варіант медалі на чотирикутній колодці для діючих військовиків посадовці Адміністрації Президента реагували так: "Кому не подобається, того нагороджувати не будемо!".

Медаль спокійно пережила другий темін Л. Кучми, правління В. Ющенка та В. Януковича, тимчасове президентство О.Турчинова. Прийшовши до влади, П. Порошенко почав нагороджувати нею військовиків, які відзначились в АТО.

І ось тут-то прорадянський вигляд нагороди вийшов боком - в медалі присутня колорадська стрічка! Здавалося б, слід розробити нові, справді бойові нагороди, а медаль "Захиснику Вітчизни" забути, як страшний сон. Тим більше, що масові нагородження ветеранів давно перетворили її на значок.

Але нова влада вирішила інакше: раз медалей наштампували багато, нема чого пропадати добру - внесемо зміни. І от 30 січня 2015 р. президент підписав указ № 41, яким затвердив нове положення про медаль та її малюнок:

 

Власне медаль залишилася такою самою - дезігнери полінувалися навіть її обцифровувати: просто прифотошопили нову колодку з  новою стрічкою. Тепер стрічка синя з жовтими й сірими смужками - принаймні, так сказано в положенні. Тільки от візуально домінує все ж сірий колір. Що він символізує - загадка.

Взагалі, сірий колір в стрічках державних нагород України не застосовувався аж до часів В. Януковича.

Як пам'ятаємо, 14 лютого 2014 р. він встановив відзнаку Президента - пам’ятну медаль "25 років виведення військ з Афганістану" на сірій з червоними смужками стрічці:

 

П. Порошенко продовжив "традицію"  - стрічка відзнаки президента  - медалі "70 років визволення України від фашистських загарбників", встановленої 28 жовтня 2014 р., також сіра, тільки смужки сині та жовті:

 

Виникає питання - чи не радянські медалі "За відвагу" та "За бойові заслуги" надихають розробників?

 

До речі, не так давно Президент затвердив новий склад Комісії державних нагород та геральдики. Цікаво, чи розглядала ця комісія проект заміни стрічки? І взагалі, хто автор  і за яким принципом його обрали?

Отож, замість того, щоб переглянути систему державних нагород, роблять суто косметичні зміни, та ще й невдалі.

Якщо інші реформи в нашій країні будуть відбуватися в такий спосіб, нічого путнього не вийде. :-(((

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.