Музей усіх націй. Екскурсія в Nationalmuseet у Копенгагені. ФОТО
Власне, Національний музей не має нічого, що відгонило б "національним наративом". Або радше, він презентує національну історію і культуру поряд із чужими, і тим ставить національне на один щабель зі світовим. А національне він пояснює, а не уславлює.
Холодного дня, короткого, як то буває тільки в Скандинавії, я підходжу до Національного музею Данії – першого європейського історичного музею, в якому мені довелося побувати.
Було це понад три роки тому, в так само короткий осінній день. Тепер, на початку 2013-го, я повертаюся не тільки до музею – це повернення і до себе самого, яким я був перед трьома роками.
Національний музей розташовано в центрі Копенгагена |
Вже в аеропорту, стоячи під великим годинником, до якого ведуть усі виходи з летовища, метро і міської залізниці, відчуваю певне розчулення: тут я стояв у серпні 2009-го, щойно прибувши рейсом із Києва – студент одного з місцевих університетів.
Данія стала першим моїм досвідом самостійного життя в Європі. Національний музей (Nationalmuseet) – одним із найяскравіших вражень.
Першим враженням від самого Музею був безкоштовний вхід. Не просто пільга для неповнолітніх, студентів та пенсіонерів, а цілковито вільний вхід для громадян усіх країн, людей будь-якого віку і класу.
Треба мати хіба що 20 крон монетою – їх укидають як жетон у в одну з шафок для сумок і верхнього одягу, з якими не пускають досередини; монету ви отримаєте назад, забираючи свої речі.
Палац звели 1684 року і цілковито перебудували у XVIII ст. Колись це була резиденція крон-принца данського |
Пригадую, що три роки тому в мене не знайшлося потрібної монети, і пані на вході люб’язно розміняла мені паперову банкноту.
Цього разу в мене немає данської готівки взагалі. І працівник музею з приязною усмішкою дає мені круглого жерстяного жетончика, завбільшки з двадцятикронку, припасеного про такий випадок.
Музей відкрили 1892 р. на основі етнографічного музеї та кількох інших колекцій. Сучасна архітектура особливо акцентує на поєднанні традицій і сучасності |
Безкоштовно можна відвідати й деякі інші провідні світові музеї, наприклад – Британський. Але в Копенгагені в цьому за бажання можна побачити весь блиск скандинавської моделі.
Є речі, які повинні бути доступні всім. Але насамперед знання – бо ж воно основа для будь-якого модерного суспільства.
Галерея дає змогу легко потрапити з крила в крило – навпростець через двір, за будь-якої погоди |
Звичайно, розкіш не брати грошей за вхід може собі дозволити не будь-який заклад. Національний музей у Копенгагені спирається на підтримку платників податків, опосередковану державою.
Соняшна колісниця – артефакт бронзового віку, якому майже 4 тис. років |
Як розповіли мені працівники музею, близько двох третин їхніх ресурсів походять із держбюджету; решту музей заробляє самотужки або отримує від приватних і громадських фундацій.
Чи є міфом твердження, буцімто рогаті шоломи вікінгів – міф? Насправді ці шоломи значно старші – вони походять з бронзового віку |
Саме потужне фінансування і дало змогу здійснити масштабну онову експозиції, що тривала протягом усього минулого десятиліття. Завдяки їй Музей вражає не тільки своїми експонатами. Він вражає і як твір мистецтва.
Сміливий і стильний дизайн імітує данські ландшафти. Є щось рідне в них, нє? :) |
У Музеї так і кажуть: "Наші постійні експозиції задумані як фіксація стану мистецтва в сучасному науковому знанні". Але те саме можна сказати й про дизайн – організацію простору, презентацію експонатів і пояснювальні підписи.
Експонатів небагато, зате вони розміщені осмислено й пояснені зрозуміло |
Артефакти виставлено в мінімалістичних вітринах - до того ж розташовано так, щоб справити максимальне враження.
Самі вітрини за формою підігнано під специфіку експонатів – наприклад, дубових трун зі скелетами небіжчиків. Схожі об’єкти сконцентровано на невеликому просторі, що часом створює вельми химерний образ.
Унікальна колекція лурів – стародавніх духових інструментів першого тисячоліття до н. е. Всього у світі відомі лише 56 лурів |
Деякі експонати можна помацати. Наприклад, репліку легендарної сукні "дівчини з Еґтведа" - найкраще збереженого предмету одягу з тогочасної Скандинавії.
Сукня "дівчини з Еґтведа". Сьогодні вона обурила б не одного ревнителя моралі: довжина до середини стегна, нижня частина – по суті, кілька мотузок |
Проте найцікавіше в оформленні – це робота зі світлом, яку потрапить передати не кожна і професійна камера. Атмосфера, яку відчуваєш, вступаючи до зали з доісторичними домовинами або рештками варязьких суден, здається атмосферою самого потойбіччя.
Казан залізного віку – гадано гальського або фракійського походження |
Більшість пояснювального тексту винесено на стенди, що оперізують стіни на рівні очей. Стильно оформлені, з написами великими літерами і на сучасних матеріалах – вони справді ставлять минуле в сучасний контекст, на відміну від пожовклих паперових наліпок із вицвілим машинописом, як це заведено в пересічному пострадянському музеї.
Основна інформація міститься на стендах |
Сам текст нескладний, написаний доступною, повсякденною мовою (данською і англійською), драматизований і звертає увагу на людські історії, що відбувалися у вказаний період.
Живцем утоплені в болотах жертви бронзового віку; варязькі раби й магнати; один день у Копенгагені часів Кіркеґора й Андерсена.
Малий льодовиковий період часів Середньовіччя і його вплив на історичні події - приміром, норвезькі поселенці полишили Ґренландію і пізніше найбільший острів на Землі став данською колонією |
Окремий розділ присвячено сучасній Данії. Тут – упаковки з-під популярних продуктів, манекени із закритої мережі магазинів одягу і бронежилети данського військового контингенту ООН з кількох гарячих точок.
З виставки 2009 року: проба гренландської криги, що містить дані про стан земної атмосфери за десятки тисяч років. Це наше головне джерело даних про зміни клімату |
Проте данські матеріали і артефакти складають тільки половину експозиції. Другу половину посідають речі з усіх епох і континентів - з безлічі країн, від Афганістану до Нової Зеландії. Досить нехарактерно для історичного, та ще й національного, музею.
Нордичне божество плодючості: наша відповідь Пріапу |
Власне, Національний музей не має нічого, що відгонило б "національним наративом". Або радше, він презентує національну історію і культуру поряд із чужими, і тим ставить національне на один щабель зі світовим. А національне він пояснює, а не уславлює.
Розмаїття зброї з середземноморського регіону |
Кілька залів містять традиційні артефакти Стародавнього Сходу й Античності – не те щоб зовсім нецікаві, але такі можна побачити скрізь. Найцікавіші тут поверхи, присвячені традиційним культурам поза Європою.
Африканський ідол XVIII-XIX ст. |
Тут можна надибати справді унікальні експонати – від перуанської мумії до предметів культу вуду, від ескімоських човнів до нош для міністрів старовинних китайських династій.
Перуанська мумія ХІІІ ст. Така колись переслідувала героїв серіалу "Цілком таємно" (X-Files) |
Тимчасові виставки зосереджуються переважно на культурах, які ми звикли звати "примітивними". Коли я вперше був у Національному музеї, така виставка оповідала про повсякденне життя індіанців латиноамериканської сельви.
Бенкет мультимедійних засобів на виставці в музеї |
Під час других відвідин тимчасова виставка була присвячена танцю в різних культурах - від шаманської традиції до сучасних клабберів. Такі виставки радше поєднують західний (найчастіше данський) і "третьосвітний" контексти.
Відео, світло, звук, оповідь, річ – усе працює на створення у відвідувача досвіду, переживання |
Всі частини експозиції на всіх чотирьох поверхах виходять у центральний хол, оформлений підкреслено сучасно і з непохибним данським чуттям смаку.
Центральний хол - чи, радше, передпокій - музею |
Тут часто проводять різноманітні заходи для дітей. Далі, на виході – традиційна для європейських музеїв сувенірна крамничка.
Тут якраз проходила якась акція для школярів |
Крім традиційних книжок, альбомів, каталогів і календарів тут можна придбати й унікальні речі, яких більше ніде не купиш.
Із середньовічної галереї: данський лицар на тлі данських гобеленів |
Приміром, можна придбати репліки стародавньої біжутерії з колекції Музею. Щоправда, ціни для української кишені кусючі: в районі 500 данських крон, десь 600 гривень. Недешево як на біжутерію.
Іще трохи зброї - це вже ренесанс |
Я вирішив поспілкуватися з кимось із керівництва музею – проте як на те була субота, і на роботі були тільки екскурсоводи. Відкритий і чемний персонал музею за два ходи зв’язав мене із генеральним директором Пером Крістіаном Мадсеном.
Церква за доби Реформації |
"Ми ніколи не мусили концентруватися на національній історії, – писав мені він в і-мейлі за два дні після Нового року. – Хоча, звичайно, чимало наших колекцій походять з Данії або тих частин світу, де активно діяли данці".
Катівський меч ранньомодерного часу. Він відрубав не одну данську і, певне, не тільки данську голову. Більше про професію ката читайте у розділі "Тексти" |
Пан Мадсен пояснив мені: незвичне поєднання місцевих і нетутешніх експонатів завжди було в основі концепції Музею.
"Від початку існування музею його керівництво мало основоположну ідею поєднати колекцію археологічних артефактів з різних закутків світу з етнографічним матеріалом і класичними старожитностями", - розповів гендиректор.
Германська колісниця, якій дві тисячі років |
"Таким чином він є тим, що ми за наших часів назвали б музеєм культурної історії".
Зблизька добре видно чудово збережену багату оздобу |
Цікавою тенденцією в західній музейній справі, надто ж на півночі Європи, є критичне переосмислення самої історичної науки і такий собі суд над самою ідеєю музею, покликаною врешті-решт легітимізувати нерівність у суспільстві та експансіонізм за його межами.
Одяг на щодень XVI ст.: не підв’язки і гофровані коміри, а вовняні рукавиці і шапки |
Національний музей у Копенгагені так само прагне брати участь у цій дискусії - хоч і не так радикально як, приміром, шведські колеги. Керівництво Музею каже, що їхній підхід до трактування скандальних тем стосується насамперед тимчасових виставок.
Ескімоський шаман і його бубон |
"Музеї не тільки повинні бути критично налаштовані, а й навіть намагатися впливати на суспільні дискусії", – вважає директор музею Пер Крістіан Мадсен.
Церемоніальна мантія китайського імператора, династія Цін, XVIII ст. |
Зовсім нещодавно в Данії мала місце дискусія щодо того, чи можуть гомосексуали одружуватися в церкві. "Ми відповіли на неї невеликою експозицією. В її центрі були два костюми, що їх мали на собі двоє чоловіків, які першими в Данії зареєстрували свої стосунки в загсі".
Погляд у данське XVIII ст. |
"Торік ми презентували масштабну тимчасову виставку "Європа зустрічає світ", яка показувала не тільки вічну взаємозалежність відносин між Данією та Європою, а й між Європою і цілою рештою світу".
Ескімоське вбрання з Ґренландії - частина національної історії Данії |
Догмою цієї виставки, за словами пана директора, були демонстрація об’єктів тільки з власних зібрань. Таким чином музейники спробували підняти питання про адекватність великої і доволі старої колекції в сучасному світі.
Щити зі скандинавського бронзового віку |
Торік Музей дав змогу групі сучасних митців створити й інсталювати їхні витвори в галереях, присвячених доісторичній Данії.
"Ми хотіли представити їх і саму експозицію одні одним і поставити під питання розуміння археологічних знахідок як свідчень про матеріальну культуру – на противагу думці, що саме завдяки демонстрації в музеї вони стають важливими і врешті "культовими", - пояснює пан Мадсен.
Музей має також значну колекцію рунічних каменів |
"Наша нинішня виставка присвячена північноамериканським індіанцям Великих Рівнин. Ми виставляємо нашу унікальну колекцію їхнього давнього вбрання поряд із сучасною добіркою, що має стосунок до сучасних індіанських церемоній та національних почуттів".
Один із найцікавіших – рунічний камінь зі свастикою |
Серед розказаних історій, наприклад, про індіанця, що воював у В’єтнамі, отримав багато нагород, повернувся, одружився з данкою і закінчив своє життя в Копенгагені як данець індіанського походження. Такий собі "Той, що пройшов крізь вогонь" - тільки в іншому напрямку.
Полінезійські маски |
Як кульмінацію виставки було задумано колекцію індіанських скальпів з фондів Музею. Але її ніхто не побачив – цю добірку вирішено не виставляти.
Скандинавський кам’яний вік |
"Натомість ми поінформували відвідувачів, що вони існують, і запросили їх обговорити, чи слід і чи взагалі можна виставляти такі речі. Це спричинило чимало суперечок".
Піхви для бронзового меча |
На закінчення свого довгого мейла пан Мадсен написав: є багато способів давати собі раду з такими неоднозначними темами.
Зал новозеландських маорі |
"Може, наша відмінність від, наприклад, Державного історичного музею в Стокгольмі в тому, що вони роками послідовно зосереджувалися на археологічному матеріалі, тоді як ми, я вже казав, завжди були радше "світовим музеєм".
Ідол маорі |
Проте відмінність Національного музею не тільки в ставленні до минулого.
"Сьогодні ми стикаємося з фактом, що багато людей, надто ж молоді, використовують електронні пристрої щодня для всіх видів спілкування. Тому ми мусимо переходити на сучасну мову, щоб і далі розповідати історії про минуле".
Останній погляд із четвертого поверху |
Данський Національний музей для мене теж історія ще й з мого власного минулого. Після старомодно оформлених українських колекцій він якоюсь мірою встановив мою особисту планку якості для добре зробленого сучасного музею.
Але це також історія з майбутнього. Не тільки тому, що я ще напевне повернуся до нього. А й тому, що це музей, який думає про майбутні покоління, не тільки про минулі.
Мабуть, таким і повинен бути справжній музей.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Інші матеріали на тему "Екскурсії":
Берестечко. Екскурсія музеєм "Козацькі могили". ФОТО
Від скіфів до Махна і Брежнєва. Дніпропетровський історичний музей. ФОТО
Як виглядає Меморіал пам'яті жертв Голодомору в Києві. ФОТО
Музей окупації Латвії. Сюди відмовився зайти Янукович. ФОТО
В гостях у Троцького. Екскурсія будинком-музеєм в Мехіко. ФОТО
Екскурсія Донецьким краєзнавчим музеєм. ФОТО
Екскурсія Природознавчим музеєм НАНУ у Львові. ФОТО
Інші матеріали цього автора:
Останній вартовий Гітлера: "Я ні про що не жалкую"