У Києві відтворили зустріч 1-го Українського з американцями в 1945-му (ФОТО)

З нагоди Дня Перемоги київський клуб "Червона Зірка" провів міжнародний фестиваль "Велика Перемога. Травень 45-го", участь у якому взяли більше 600 учасників військово-історичних клубів і груп з України, Росії, Білорусі, Чехії, Польщі, Естонії та Латвії. 

"Історична Правда" не могла не відвідати такий реконструкторський захід - тим більше, що розмах планувався неабиякий - 280 червоноармійців і 40 західних союзників проти 180 німців (так ІП сказав керівник "Червоної зірки" Владислав Таранець).

Ресурсів теж вистачало: в організаторах значилися Кабмін, ДПАУ, Міноборони, внутрішні війська МВС, прикордонники і навіть Мінкульт (міністра Кулиняка ІП навіть зустріла "в полі").

Частиною фестивалю був реконструйований бій "Зустріч на Ельбі. Торгау". Ішлося про події кінця квітня - початку травня 1945 року, коли війська Першого Українського фронту зустрілися з американськими союзниками на річці Ельба, оточивши зведене угруповання німецьких військ.

Мототрек "Пирогове" - на пагорбах навпроти однойменного етнографічного музею, за Окружною дорогою. На чималому трав'яному полю сапери протягували дроти імітаційних зарядів, а на горбочку над майбутнім театром воєнних дій уже вивантажувався вермахт.

Українські добровольці 175-го саперного батальйону - переважно з полонених червоноармійців. Це та інші фото: Діма Ларін

Сапери їздили по патрони, а поруч біля автобуса студії Довженка тим часом отримували зброю (з тих довгастих ящиків) союзники.

У касках - американці. В чорних пілотках - "Чорна варта", шотландські гірські стрільці. Шотландців реконструє московський військово-історичний клуб

Оскільки карабіни вже роздали німцям, американці з британцями отримували радянські гвинтівки Мосіна. "Водій-піротехнік" (посада на кіностудії Довженка) Володя видавав їх за паспортом і під розписку.

"Я думав, це Міноборони забезпечує зброю", - наївно припустив я. Володя кількома словами дав зрозуміти, що на кіностудії ситуація з гвинтівками значно краще :)

На кожному ящику - кіношні написи, типу "Рушниці і шпаги персональні" :)

В радянському таборі роздивлялися нагороди...

Червоноармійці зацікавилися вмістом коробочки із зображенням тризуба в руках у сержанта

...а в таборі есесівців уже святкували (скромно) вручення своїх клубних відзнак:

Оцей з базукою через годину підірве радянську вантажівку

"Під час реконструкцій попередніх років була проблема з Червоною армією, бо в радянські часи нацистська тема була табуйованою, тому з цікавості більшість реконструювала німців, - розповів керівник військово-історичного клубу "Червона зірка" Владислав Таранець. - А зараз багато 16-річних навпаки, пішли в червоноармійці".

Редактор ІП сфотографувався з такими молодими реконструкторами. "Ми - снайперська пара першого стрілецького підрозділу":

Якби гурт "Фемен" одягався подібним чином, він міг би викликати ще більші емоції у вітчизняних політиків

Союзники, які мали атакувати німецькі позиції з "іншого боку Ельби", вирушають на протилежну сторону поля:

Схоже, це ті самі шотландці, тільки свої чорні пілотки вони змінили на каски

Добровольці-сапери, отримавши зброю, нудьгували в очікуванні виходу на позицію:

Українці в німецькій армії

А це найбільш життєрадісний колектив у цій реконструкції - моряки Дніпровської військової флотилії. Подібні до них ходили через Чорне море на моніторі "Желєзняков", який стоїть на Рибальському півострові біля "5-го каналу".

Українці у радянському флоті

Ці ж морячки на своїх катерах забезпечили захоплення плацдарму під час остаточного штурму Берліна.

Танки в снігах. Реконструкція зимових боїв 1943 року під Києвом (ФОТО)

Почалося з того, що приїхали німці.

Вони зайняли укріплені позиції для прикриття переправ через Ельбу, щоб забезпечити перехід своїх військ на американський бік - вважалося, що здатися союзникам буде безпечніше.

Піхота вивантажується з колісно-гусеничного бронетранспортеру SdKfz 251

Потім прилетіли радянські винищувачі:

Київський філіал Товариства сприяння обороні України заходить на німецькі позиції

Вони завдали бомбового удару по окопам німців:

Потім ще був військовий бій із німецьким винищувавчем, але його швидко підпалили :)

Тією ж дорогою приїхала червоноармійська автомобільна колона. Вона зупинилися і передові загони вступили у вогневу дуель з німцями:

Якщо я не помиляюся, це радянський бронеавтомобіль БА-64

І тут есесівці"влучили" в одну з вантажівок. На реконструкціях подібного штибу я такого не пам'ятаю - вибух був масштабним і видовищним, дошки розліталися навсебіч, глядачі на схилах довкола поля дружно ахнули.

Ось що лишилося від вантажівки

Червоноармійська колона поїхала далі, а німців порубала хвацька радянська кавалерія:

Коні трохи лякалися вибухів

На захоплені позиції виїхала червоноармійська артилерія. На кабіні вантажівки було написано "Спішимо на Берлін!"

Американський "студебеккер" і радянська 76-мм гармата

А потім в атаку пішли ті, хто вирішує всі битви:

Радянська піхота розгортається в розстрільну для атаки

Захоплено першу лінію німецьких укріплень:

Німці кинулися було в контратаку, але їх перестріляли

За кілька хвилин усе було скінчено. На полі почалося радянсько-американсько-німецько-британське братання, а потім до нього приєдналися і глядачі.

Кілька портретів:

Німецький кулеметник

Радянський кулеметник

Німець стомився воювати, іде з квіточкою:

Українські реконструктори 5-тої танкової дивізії СС "Вікінг". Київ, 2011

Для порівняння - архівне фото:

Скандинавські гренадери 5-ої танкової дивізії СС "Вікінг". Західна Україна, 1944. Фото звідси

Радянська піхота і кулемети "Максим":

Київ, 2011

Для порівняння - взвод розвідки 674-го стрілецького полку 150-ої стрілецької дивізії, чий бойовий прапор ВР зобов'язала вивішувати на адміністративних установах, але Янукович поки що не підписав цей закон.

Саме ці хлопці нібито встановили червоний прапор своєї дивізії над рейхстагом 30 квітня 1945 року:

Прізвища двох праворуч - Лисенко і Орішко. Фото: жж _zmei

Перед початком реконструкторського поєдинку дівчата з творчих гуртків Податкової академії в Ірпені співали радянські хіти Другої світової.

Академія ДПАУ, третій курс

 А після закінчення реконструкції з динаміків залунала "Священная война".

"Все! - авторитетно сказав соратникам один із підлітків - військових ліцеїстів, яких офіцери привезли подивитися на реконструкцію травня 1945-го. - Гімн Радянського Союзу заграли, значить, більше нічого не буде".

Німці теж з дівчатами

Потім зведений реконструкторський загін здавав зброю водію-піротехніку Володі.

Пізніше сюди ще й кіннота приїхала

Втомлена операцією з оточення німців, 101-ша повітряно-десантна зацікавилася українськими сортами пива:

"Шестнадцать Пятнадцать бери! - кричав один американський десантник іншому. - Я пробовал, клевое пиво!"

А це десантники 101-ої, вони ж "клекотливі орли", з трофейним прапором у перші дні після відкриття Другого фронту в Нормандії:

Франція, 8 червня 1944 року

Народ потроху розходився, і зрештою на трибунах залишилося кілька ветеранів. Їх справді було мало - десяток людей. Вони не випивали і не їли, просто відпочивали перед тим, як рушити до свого автобуса.

"Не так порох пахнув, - сказав ІП старшина артилерії Йосип Сергійович Василенко. - І звук був не той. Це так, іграшки..."

Йти йому було вочевидь важко, але він не подавав вигляду. Ветерана підтримувала якась жінка, я засоромився запитати, хто вона.

Йосип Василенко, старшина артилерії, 3-ій Білоруський фронт. Поміж інших медалей у нього була й "За оборону Сталінграда". Фотка зроблена мобільним, вибачте за якість

В цей час знизу до свого табору починають повертатися есесівці. Вони йдуть, молоді і хвацькі реконструктори, обвішані зброєю. "Хенде хох, німці!" - слабким голосом гукає їм старшина Василенко.

Німці віддають йому честь.

Фото: Дмитро ЛАРІН