Спецпроект

Як Шкляреві премію в Холодному Яру вручали

На місці загибелі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака письменник Василь Шкляр отримав Народну Шевченківську премію за свою книгу про повстанців "Чорний Ворон". Фоторепортаж з місця подій.

Історичний клуб Романа Коваля "Холодний Яр" уже давно вшановує повстанців Холодного Яру - селян, які воювали проти загарбників у 1920-их роках. Цього року заходи збіглися з врученням Народної Шевченківської премії автору роману "Чорний Ворон" Василю Шкляру.

Нагадаємо - Шкляр написав резонансний історичний бестселер про повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини, які за сприяння місцевих мешканців чинили опір радянській адміністрації ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

"Чорного Ворона" навіть висунули на Шевченківську премію, але в підсумку роману не виявилося в остаточному списку лауреатів. У відповідь Юрій Андрухович запропонував зібрати кошти на альтернативну премію - у аналогічному розмірі, 250 тисяч грн.

"Історична Правда" поїхала на Черкащину, щоб подивитися, як вшановують повстанців-холодноярців.

Мандрівка почалася з Медведівки - сусіднього з Мельниками (звідки родом брати Чучупаки - одні з лідерів отаманського руху) села.

Краєзнавчий музей у Медведівці. Шаблі,гвинтівка, пістолет і обріз

Медведівка має свої повстанські традиції - звідси родом Максим Залізняк. Головна вулиця Медведівки - та, що веде з Черкас до Чигирина - носить назву не Шевченка і не Хмельницького, а саме ватажка Коліївщини.

І тільки вулиця, яка веде до Мельників, названа на честь Хмельницького.

Продуктовий магазин у Медведівці теж названий на честь Залізняка

У Мельниках одна з головних вулиць названа на честь братів Чучупаків. Інша - Холодноярівська. 

Мельники, ріг Чучупаків і Холодноярівської. Чорні запорожці скликають гостей

Цвинтар у Мельниках розташовано на горі. Звідти добре було видно кількість партійних прапорів, які взяли з собою політики. Хоча організатори заходів просили брати тільки державні стяги, ніхто не звернув увагу на це прохання.

Були й екзотичні символи. На фотці нижче - прапор РУН-вірівців. Язичники теж ідуть на православний цвинтар.

Повстанці, які братимуть участь у реконструкції бою між холодноярівцями і більшовиками, теж піднімаються на кладовище

На кладовищі відбулася панахида на могилі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака.

Могила Василя Чучупака, який прийняв останній бій з більшовиками на околиці Мельників 20 квітня 1920 року. Біля неї стоїть Роман Коваль - уродженець Донбасу, київський лікар, людина, яка чи не найбільше зробила для популяризації повстанського руху на Черкащині. Фото: Олександр Косарєв

Діти радісно фоткалися зі зброєю.

 

Ще більший за зброю фурор викликали політики.

 

Крім Тягнибока, були помічені Ющенко, Наливайченко, Огризко, Хмара, Парубій, Григорович і навіть "зелений" Кононов. Схоже, успіх книги Шкляра змушує політиків цікавитися темою Холодного Яру.

Братська могила козаків-холодноярівців. Кладовище села Мельники

Монумент Героям Холодного Яру в центрі Мельників, біля школи. Ньюанс - місцеві мешканці не дуже знають, кому цей пам'ятник. 

Фото: Олександр Косарєв

Завдяки Шкляреві цього року вшанувати повстанців 1920-их років приїхало значно більше людей, ніж раніше. Якщо торік було, за даними організаторів, трохи більше тисячі, то зараз можна було сміливо говорити мінімум про три тисячі.

Учасники заходу ідуть з Мельників до Мотрониного монастиря - точніше, до лісництва, біля якого Василь Чучупак прийняв останній бій

Біля меморіального знаку, встановленого на місці загибелі одного з братів Чучупаків, відбувся імпровізований мітинг. Ліворуч від Ющенка - Роман Коваль, праворуч - кобзар Тарас Силенко.

Виступає Ющенко: "Я глибоко переконаний... збирати підписи... пам'ятник Мазепі... Слава Україні... І слава навіки Богу"

Поки політики виступали, з'явився Василь Шкляр. Оскільки він не так часто світиться в телевізорі, його появу помітили тільки поодинокі фанати, які одразу ринулися за автографами.

 Шкляр підписує "Чорного Ворона"

Василь Шкляр: "Коли Роман Коваль тільки починав свій історичний клуб, тут збиралися одиниці, потім - десятки, торік - сотні, а сьогодні тисячі. Холодний яр - це символ об'єднання".

Тим часом в сусідній із лісом улоговині готувалися до історичної реконструкції - бою повстанців із більшовиками.

 Фото: Олександр Косарєв

Початок реконструкції - більшовики грабують селян...

Під час зйомок жодне поросятко не постраждало. Фото: Олександр Косарєв

...а після експропріації рухаються далі.

 Фото: Олександр Косарєв

Цей більшовицький боєць носить форму Російської імператорської армії. Біла хустка - башлик, яким зручно захищатися від холоду і вітру. Позаду - інші інтернаціоналісти, в синіх австрійських шинелях.

 Фото: Олександр Косарєв

Дорогою на колону більшовиків із конфіскованим майном напала повстанська засідка.

Фото: Олександр Косарєв

Залишивши власних коней у лісі, холодноярівці атакують прицільним рушничним вогнем. Зверніть увагу на хвацький штик у голенищі.

Фото: Олександр Косарєв

У цього козака розв'язалися обмотки, але він б'ється до кінця.

Фото: Олександр Косарєв

Ще секунда - і повстанці перемагають. Глядачі у захопленні

Фото: Олександр Косарєв

Всі фотокамери знімали реконструйований бій, і тільки Роман Коваль знімав захоплених глядачів.

 Цього року Ковалю вдалося зібрати в Холодному Яру кілька тисяч гостей

Фото: Олександр Косарєв, Павло Солодько

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.