Радянська окупація по-латиськи. Музей, який відмовився відвідати Янукович
Називати його "музеєм радянської окупації" не дуже вірно. Експозиція поділяється на три частини - перший рік радянської окупації (1940-1941), німецька окупація (1941-1944) і післявоєнна радянська окупація (1944-1991).
Кілька днів тому в Ризі стався дипломатичний скандальчик, який залишився не дуже поміченим на тлі вуличних розборок у Верховній Раді. Під час державного візиту до Латвії президент України Віктор Янукович в останній момент відмовився відвідувати Музей окупації Латвії.
Відвідини цього музею є частиною державного протоколу Латвії - високий гість, який перебуває у Ризі з державним візитом, обов'язково має там побувати. (В Україні, приміром, протокол передбачає, що під час державного візиту гість покладе вінок на могилі Невідомого солдата і відвідає Меморіал пам'яті жертв голодоморів).
Візит Януковича до прибалтійської країни планувався як державний - найвищий за статусом і мав тривати два дні. Однак в останній момент рівень візиту вирішили знизити до офіційного, а програму перебування скоротити - з двох до одного дня.
Як пояснило джерело з латвійської сторони, каменем спотикання між протоколами двох країн і став пункт програми, який передбачав відвідання президентами музею окупації.
Тож від України там побував тільки міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.
Смішний мультфільм "Уся історія Латвії" дивіться у розділі "Відео"
Цей випадок - один із небагатьох, коли ми замість старанно вибудованої політтехнологічної картинки побачили Януковича як живу людину, зі своїми емоціями і цінностями.
Так сталося, що три роки тому я побував у Музеї окупації Латвії. Зберелася частина фоток звідти, дещо знайшлося у неті.
Давайте разом побуваємо у музеї, який відмовився відвідати наш президент.
Чорна будівля - музей. Перед ним - площа Стрільців із пам'ятником, за ним - Ратушна площа. У лівому краю кадра видно Ратушу. Праворуч за музеєм видно дах середньовічного Будинку Чорноголових і шпиль церкви Святого Петра. За спиною фотографа - річка Даугава (Двина) і Кам'яний міст через неї |
Споруда музею стоїть у самому центрі Старого міста - між Ратушною площею і набережною Даугави.
Вона побудована наприкінці 1960-х років, на місці зруйнованого нацистським артобстрілом у 1941 році архітектурного ансамблю Ратушної площі.
Будинок Чорноголових - споруда купецької гільдії (перша документальна згадка - 1334 рік). Його дах видно на попередній фотці. Музей окупації - праворуч від фотографа |
Чорна будівля ділить площу на дві частини: між Даугавою і музеєм - площа Стрільців, за музеєм - Ратушна площа із відбудованими у 1990-их Ратушею (там міститься ризьке самоврядування) і купецьким Будинком Чорноголових.
Мапа центру Риги. Чорна споруда музею позначена червоною стрілкою і цифрою "10". "9" - будинок Чорноголових, навпроти нього "7" - Ратуша. Ліворуч видно церкву святого Петра з характерним шпилем |
До 1990 року у чорній будівлі теж був музей, присвячений Латиським стрільцям - створеній у 1915 році добровольчій військовій формації для захисту Латвії від німців.
У сучасній Латвії до стрільців ставляться з повагою - ось, приміром, широко відомий у вузьких колах блек-метал-гурт Skyforger оспівує бойову звитягу предків у альбомі "Латиські стрільці"
Потім стрільці перейшли на сторону більшовиків, ставши їхнім найбільш крупним національним формуванням і одним із найбоєздатніших підрозділів.
Пам'ятник трьом стрільцям, які символічно представляють захист Риги (за їхніми спинами - музей і Старе місто) від загарбників. Зроблено з житомирського граніту, між іншим |
Латиши не стали руйнувати монумент. Фактично він і зараз є частиною музею - тільки вже іншого, відкритого в 1993 році.
Вивіска: Музей окупації Латвії (1940-1991) |
Називати його "музеєм радянської окупації" не дуже вірно. Експозиція поділяється на три частини - перший рік радянської окупації (1940-1941), німецька окупація (1941-1944) і післявоєнна радянська окупація (1944-1991).
При вході відвідувачів зустрічає Сталін.
Сталін ніби наближається до тих, які піднімається сходами до початку експозиції |
Піднявшись на другий поверх, ми виявляємо біля Сталіна і Гітлера.
Гітлер, Сталін і карта розподілу впливу між ними, разом із підписами міністрів закордонних справ Молотова і Ріббентропа від 23 серпня 1939 року. До початку Другої світової залишається тиждень |
На сусідній стіні - карта Радянського Союзу із сіткою таборів ГУЛАГу.
Карта СРСР, вкрита таборами і тюрмами |
Анкета одного з делегатів з'їзду національної компартії Латвії:
17 грудня 1940 року - через півроку після вторгнення радянських військ у Ригу |
Обкладинки журналів, які виходили в Латвії у 1924-1940 роках, дивіться у розділі "Артефакти"
Ще одна карта. Як влучно звернув увагу жж-юзер periskop, автори карти позначили як окуповані тільки три балтійські республіки. Україна, скажімо, так не позначена:
Українська СРСР уже з Кримом і Закарпаттям |
Кілька агітплакатів початку 1940-их років:
"22 червня розпочалося визволення від радянського терору. Всі сили на боротьбу з більшовизмом!" |
Плакат (наскільки я зрозумів, нацистський), який висміює країни Заходу, котрі так і не допомогли трьом балтійським країнам, анексованим СРСР у 1940-му:
"Казочки від Черчілля: "Англія бореться за кожну вільну країну..." Латиші, пам'ятайте про це!" |
Окремий відділ експозиції про нацистську окупацію присвячено Голокосту.
"Євреї не належать до вашого народу. Женіть їх геть!" |
Стенд із латишами, які стали праведниками світу:
Про те, скільки праведників світу в Україні, читайте у розділі "Дайджест" |
Далі переходимо до "другої радянської окупації".
Кінець 1940-их. Це не УПА, це "національні партизани" Латвії, більш відомі у нас, як "лісові брати" |
Партизанська зброя:
Дещо вже ніколи не стрілятиме, а дещо ще в нормальному стані |
Зразок підпису під експонатами |
Десятки тисяч латиських родин зазнали депортації і побували в таборах. В музеї представлено багато особистих речей в'язнів і висланих. Як завжди, коли історія показана через людську долю, вони зворушують особливо.
Провокаційний естонський ролик "Депортація" дивіться у розділі "Відео"
Якби Віктор Янукович відвідав музей, він міг би побачити зразки саморобних витворів в'язнів:
Саморобна лялька, надіслана Емлією Ліґере (заслання в Красноярському краї, 1949-1956) в подарунок доньці |
Шахи й валіза з накресленою дошкою. Виготовив ув'язнений П.Цаунітіс (1945-1946) |
Серветка з вишитим автографами "співтабірниць" (1950-1955). Належить Мерії Стакле, висланій 14 червня 1941 року з донькою Гільдеґардою в Томську область, заарештованій 13 травня 1950 і засудженій на 10 років ув'язнення |
Маска від холоду. Належала ув'язненому Карлісу Аргалісу. Амурська область, 1950-ті |
Невідомий художник. Жінки з табору Кенгір (відомим своїм повстанням за участю УПА) у Джезказгані (Казахстан). 1951. Папір, вугілля. Листівка, подарована Б.Блумі на день народження |
Телеграма Оскара Петерсена з Інти (Комі АРСР) в Єлгаву (Латвія) про те, що він звільнився з табору. 1950-ті |
Квитки Оскара Петерсена, за якими він повертався додому після звільнення. 1950-ті |
Номери ув'язнених каторжних таборів: Джезказган (Казахстан), Абезь (Комі АРСР), Колима (Магаданська область РФ), Чукотка. 1950-ті |
В музеї часто влаштовуються окремі заходи на кшталт вечорів радянського анекдоту або тимчасових експозицій.
Художня творчість на тему репресій |
Напевно, найвідоміший експонат музею - реконструйовані нари:
Тут любить сфоткатися більшість відвідувачів |
Ближчий до наших часів період окупації Латвії - стенди, присвячені радянським дитячим організаціям:
У багатьох українців, народжених у 1970-их, ця шкільна форма асоціюється з дитинством і викликає ностальгію |
Піонери й жовтенята |
Ще один експонат із тих часів:
Розподільльчі коробки системи прослуховування, встановленій КГБ в готелі "Рига", 1970-1980-ті роки. Знайдені під час ремонту в 1999-му |
Загальний вигляд стендів постійної експозиції:
Інтер'єр витримано в темних червоно-чорних тонах |
Фото: Історична Правда, Віртуальний музей ГУЛАГу , жж-юзер periskop, блог botinok
Експонати зі стендів Музею радянської окупації в Києві можна побачити у розділі "Артефакти"