Меморандум Міхновського до гетьмана Скоропадського
Цей документ є критикою перших кроків гетьмана Скоропадського. По-суті ці думки Міхновського прояснюють чому він тоді не став прем’єр-міністром Української Держави. Чому Скоропадського врешті-решт винесли, – бо не послухав Міхновського. Цей документ підписали усі праві українські партії, які водночас створили основу Українського Національно-Державного Союзу
Цей документ є критикою перших кроків гетьмана Скоропадського. По-суті ці думки Міхновського прояснюють чому він тоді не став прем'єр-міністром Української Держави. Чому Скоропадського врешті-решт винесли, – бо не послухав Міхновського. Цей документ підписали усі праві українські партії, які водночас створили основу Українського Національно-Державного Союзу.
Ліві партії спершу відмовились вступати в це міжпартійне об'єднання. А коли таки вступили на чолі із Винниченком, то з назви випало слово "державний". Отой "бездержавний" союз врешті і завалив Українську Державу Скоропадського, піднявши повстання і створивши Директорію.
Сергій Шемет – один із підписантів цього документу – стверджував, що автором тексту є Микола Міхновський. Це ультиматум українських правих партій та організацій Гетьманові України Павлу Скоропадському з вимогою усунення уряду Федора Лизогуба та утворення українського національного кабінету міністрів.
22 травня 1918 р. меморандум вручено гетьману спеціально обраною делегацією на чолі з головою партії самостійників-соціалістів Олександром Макаренком (вони разом у 1902 році створили Українську народну Партію). Павло Скоропадський делегацію прийняв поза чергою, розмова тривала три години. Гетьману України повідомлено про грізні настрої селянства, які загрожували стихійним вибухом у будь-який момент.
"Україна для українців" Миколи Міхновського
Скоропадський доводив, що українці самі не захотіли йти в його уряд, хоч делегація це заперечувала і стверджувала, що якщо таку помилку й було зроблено, то її негайно потрібно виправити. Також гетьман вважав, що його міністри теж українці, однак делегація доводила, що вони є передусім виразниками російських політичних партій, вороже налаштованих до українського політичного табору. Врешті, гетьман погодився, що в Україні має бути український національний кабінет, але він не вважав можливим сформувати його в найближчому часі.
Тоді делегація поставила питання рубом: або гетьман піде назустріч народним домаганням і призначить український уряд, або бере на себе всю відповідальність за наслідки. На гетьмана така постановка питання – за спогадами голови делегації – зробила сильне враження:
"Він захитався... обіцяв подумати, дати відповідь через два дні. Слова свого він не виконав... А на другий день "Кіевская Мысль" та інші російські газети і задоволенням констатували, що акція українських кіл з меморандумом в справі українського національного міністерства "гетьманом не узгляднена, що гетьман задоволений з своїх міністрів і т. п.".
Після справи з меморандумом переслідування української інтелігенції, за оцінкою соціалістів-самостійників, посилилися. Ув'язнено до 200 членів партії, у тому числі й голову партії (голову делегації на переговорах у справі цього меморандуму).
Текст меморандуму було опубліковано у партійному виданні "Самостійник", однак наклад вилучено цензурою. Часопис був передрукований з білими полями на місці документу. Документ опубліковано за нецензурованою версією "Самостійника".
Ті українці, які артикулюють "недоречне" повстання Директорії проти Скоропадського мають пам'ятати про цей Мемомрандум. Обговорення якого доцільно включити в шкільну програму для вивчення під час відповідного курсу Історії України. Він найкраще прояснює політичний процес в Україні не лише в травні-листопаді 1918 року, але й у перші десятиліття відновлення незалежності.
***
29-го квітня сього [1918] року стався державний переворот, наслідком якого Українська Центральна Рада та її уряд припинили свою діяльність і вся влада управління перейшла до гетьмана України і поставленого ним нового Уряду.
Україна нині управляється призначеним Гетьманом кабінетом міністрів на точній підставі указаних в грамоті законів про тимчасовий державний устрій України.
На призначений Гетьманом кабінет міністрів, як це свідчить заява п. Гетьмана з'їзду хліборобів-демократів і офіціяльні акти, видані урядом в роз'яснення майбутньої його політики, був покладений обов'язок: здійснити тверду владу на Україні, завести лад і спокій в Державі, при забезпечені інтересів як широких працюючих верств, так і всього люду на Україні, проводити тверду національно-державну політику в напрямі скріплення самостійности Української Держави і забезпечення інтересів народу українського, що створив Державу і служить її підвалиною при повній толерантности до инших народів України.
Але ці завдання і обов'язки утворений кабінет міністрів не виконує і виконати не може. Політика і діяльність його йде зовсїм в протилежнім напрямку.
Кабінет міністрів є неукраїнський по свойому складу і по своїй політичній орієнтації. В кабінет міністрів не увійшли представники українських партій і українських громадських груп (українські діячі), які власне творили українську державу. В новий кабінет міністрів увійшли російські кадети, октябристи і ваагалї представники тих громадських неукраїнських груп, які завжди ворожо ставились до українського руху і до української державности, поборювали їх з усїх сил в імя "єдиної неділимої Росії". Антинімецька орієнтація цих партій і груп, орієнтація в бік антанту (Антанти. – Ред.), всім давно і загально відома.
Ці партії і групи вславились на Україні своєю обрусительною, антидемократичною діяльністю і тому прикликання їх до власти цілком справедливо утворило повне недовір'я в українському народі до Гетьманського Уряду в справі щодо належного відношення з його боку до інтересів українського народу. Своєю політикою і діяльністю новий уряд дає грунт і підстави для повного недовір'я і навіть ворожого відношення до нього широких народних мас.
За нового Уряду поширив свою антидержавну і антиукраїнську діяльність Русскій Союз на Україні, який поставив собі ясну мету: мобілізацію сил для відбудовання "єдиної неділимої Росії". В сей союз входять члени ріжних російських партій, от демократичних до крайніх реакціонерів; отже і ті партії і громадські групи, до яких належать і члени сучасного кабінету міністрів. Члени Русскаго Союза на Україні притягуються новим Урядом до державної роботи. Завдання: завести лад і спокій на Україні – не тілько не досягаються, а осягаються результати діаметрально протилежні.
Заборона з'їздів земств міст, а особливо робітничого і селянського з'їздів, розгон останнього навіть з допомогою збройної сили в той час, як дозволяються з'їзди представників капітала, торговлї і великої земельної власности, – тільки може переконати широкі працюючі маси в тій, що новий уряд стоїть на варті не їх інтересів. Наслідки заборони селянського з'їзду страшні: ця заборона кинула біднїйше селянство в розпуку і безпорадність; через те повстала скрізь страшна ненависть до хозяїнів-хліборобів, убійства їх, підпали, знищення і спаші посівів і таке инше.
Україна терористична: "Оборона України" та Микола Міхновський
Зміна комісарів і комендантів, а часом їх ув'язнення без суду і слідства, і настановлення на їх місце особ (осіб. – Ред.) неукраїнської орієнтації, а то і україножерів, часом з бувших жандармів, і поліцейських приставів, які замість боротьби а анархією борються з українським елементом урядового аппарата та з українським елементом громадських і державних інституцій.
Разом з тим розв'язуються (розпускаються. – Ред.) демократичні органи самоврядування і реставруються старі цензові думи і земства. Така однобічна в інтересах великої земельної власности і капітала, безтактна, а то і жорстоко брутальна діяльність новопоставленої адміністрації обурює всі верстви українського народу, а надто селян.
Нова адміністрація одкрила скрізь похід проти українства і українського руху, припиняє діяльність "Просвіт"; українські діячі, а то і просто свідомі українці, на провінції переслідуються і арештовуються.
Нарід має всі підстави переконатись, що йде рішуча і безоглядна реставрація старого ладу в національнім і соціяльнім розумінні. Уряд провадить таку політику, як би революції зовсїм не було, і цілком ігнорує утворену революцією свідомість народних мас.
Рішуча і послідовна заміна по всіх міністерствах українського елемента елементом не українським, головним чином, велікоруськім, витиснення з ужитку української мови по міністерствах – довірья новому уряду не утворять.
В суді знову запанувала російська мова, яка поки що об'явлена рівноправною з українською. Суддями, навіть на вищі посади, призначаються люде і не з громадян Української Держави. Міністр Судових Справ дбає не про утворення українського суду, а про збереження прав і привилеїв бюрократів бувшої самодержавної Росії.
По Міністерству Освіти, найбільш важному для нашої молодої держави в її будучому розвої, ми маємо Міністром, хоч і українця родом (Миколу Василенка. – Ред.), але російського кадета, який ніяк не може одійти од тактики і практики своєї партії, найбільш шкідливої для нашої державности, і, завдяки його розпорядженням, державна мова, що потребує в школі найбільшої підтримки, залишається на власні сили в боротьбі з московською, яка досі єдина панувала в школі;
увільнення новим міністром всіх директорів та інспекторів шкіл і заявлена ним автономія шкіл, при перевиборах на ці посади шкільними радами, що складаються з елементів зденаціоналізованих, вихованих в ворожнечі до української ідеї, – наперед забезпечує усунення українських педагогів від керовництва освітою.
Рядом з освітою треба звернути увагу на церкву, яка об'явлена п. Гетьманом державною. А проте за час гетьманства войовничий настрій московської церкви набрав особливої сили: іде похід проти українського собору, заводяться нові митрополії, нагінка на українців духовних збільшується до крайности, державність наша в церкві замовчується, або проти неї робляться отверті виступи і взагалі робиться все можливе, аби за всяку ціну не допустити утворення автокефальности нашої церкви.
Наше війс[ь]ко, що одіграло головну ролю по одбудованю нашої держави і серед якого є найбільше патріотів і фаховцїв всякого роду зброї, зараз свідомо руйнується і заміняється елементом московським або, в кращому разі, цілком байдужим до української справи. В. о. Міністра (Олександр Ліґнау. – Ред.) – людина Україні сторонна (стороння. – Ред.), а має замінити його генерал (Олександр Рогоза. – Ред.), про якого нам відомо лише те, що виложивши торік під Фокщанами два корпуси українців (VII і VIII), вживав по тім заходів, аби зашкодити українізації війс[ь]к дорученої йому армії (йдеться про битву на Румунському фронті у серпні 1917 р., де перебував Міхновський, тоді з 50-тисячного складу 4-ї армії на чолі з О. Рогозою загинуло понад 7000 вояків і ще більше – 10000 – було поранено. – Ред.).
Витісняючи скрізь із армії українцїв, заводиться рядом, замість контр-розвідки, політичний шпіонаж, куди набіраються на службу особи не тільки ворожі українству, но і всякій державності (як, напр., большовики).
Морське міністерство, що так нам потрібне, бо гине наш дорогокоштовний флот, зовсім не організоване.
Земельна справа, така болюча і така небезпечна в цей час, яка потрібує до себе найбільшої уваги, передається в руки такого "діяча" (Василя Колокольцева. – Ред.), який, підбором собі товаришів (не українців) і відношенням до своїх співробітників по Міністерству, зразу-ж зумів викликати проти себе лише загальне обурення. Земельні закони Тимчасового російського уряду і Центральної Ради грамотою п. Гетьмана скасовані, а нові навіть не намічені, що дуже хвилює українські народні маси.
На чолі Міністерства Праці теж повинна б стояти людина з українців, близька до робочих мас, а це фаховец-професор (ентомолог Юлій Вагнер. – Ред.), сторонній дорученій йому справі, – через що і в цьому міністерстві ми бачимо одміну попередніх законів і повний брак ініціятиви до утворення нових.
На чолі Міністерства Фінансів поставлена людина (російський конституційний-демократ Антон Ржепецький. – Ред.), добре відома українському громадянству по своїй попередній праці в Татьянівському Комітеті, як свідомий ворог української ідеї.
На чолі Міністерства Торгу і Промисловості поставлено к.[онституційного]-д.[демократа] (Сергія Гутника, при народженні – Сруль Міхелевич Гутник. – Ред.) добре відомого ворога української державности і біржевого спеціаліста, а зовсім не фаховця дорученої йому справи; чоловіка, який буде тягти (і вже тягне) до забезпечення інтересів окремого кляса людий, а не до постановки діла в державному масштабі і до самостійності наших торгу і промисловости та незалежности їх од Московської Держави.
Для цього в першу чергу ним проводиться скасування державного контролю над торговлею і портофранко на московському кордоні (порт, який користується правом безмитного вивезення і ввозу товарів, не входить до складу митної території держави. – Ред.). Мови української Міністер не визнає, а тому наказав, щоб всі доклади подавались йому на московській мові.
В Міністерстві Харчових Справ Тов.[ариш] (заступник. – Ред.) Міністра, ідучи проти постанови Всеукраїнського Союза Земств, дає розпорядження про передачу всього Земсоюза і Земгора центральним московським інституціям.
Міністерство закордонних справ цілком дезорганізовано: нема ні Міністра, ні його товаришів, ні закордонного представництва. А справа – наше сучасне міжнародне положення, – вимагає до себе пильної уваги. Справи з Кримом, Бесарабією, нашими східними сусідами (Південно-Східним Союзом), справа мира з Московщиною, Холмська справа і нарешті полагодження непорозумінь по нашим мировим умовам з середніми державами все це потребує негайного розв'язання, бо кождий день проволікання несе державі несчислимі збитки.
Найважніша інформаційна організація уряду, Державне Телеграфне Аген[т]ство, доручене старорежімніку (екс-директору подібної всеросійської установи в Петербурзі С. Соколовському, якого в дирекцію агентства ввів ще уряд Центральної Ради. – Ред.) і найгіршим ворогам українського руху галицьким москвофілам, які роблять офіціяльною мовою аген[т]ства мову московську.
Таким чином вся політика нового Уряду тільки збільшила анархію і заколоти по селах: швидким темпом стіхійно наростає озлоблення селянських мас, які почули себе непевними щодо одержання землі, про що селянство мріяло цілі віки. Большовизм знов почав набірати сили по селях. Почались ексцеси, узброєний опір, пожежі, спаш (псування, знищення трав, посівів тваринами. – Ред.) на поміщицький землї, викошування всходів, жорстока росправа з тими, що на з'їзді хліборобів тягли руку великоземельних власників і т. д.
З'явився і почав ширитись стихійний аграрний терор. При таких умовах ніяка збройна сила в справі запровадження спокою і ладу на Україні допомогти не зможе. При таких умовах Українська Держава не зможе виконати своїх обов'язків по мировому договору з центральними державами.
Все доводять, що сучасний кабінет Міністрів врятувати Державу од анархії і безладдя, установити тверду владу, оперту на довіррі народу, і зміцнити самостійну Українську Державу не зможе, і тому низше підписані українські партії і орґанізації висловлюють йому вотум недовірр'я.
Добрий державний лад може завести тільки національний демократичний діловий кабінет, складений в більшости з відомих українських діячів, взагалі з осіб української орієнтації, які мали б повне довірр'я широких українських мас.
Київ, 21 травня 1918 року.
В імені українських партій і організацій підписали уповноважені:
Української Партії Самостійників-Соціалістів,
Української Трудової Партії,
Партії Демократів-Хліборобів,
Партії Соціалістів-Федералістів,
Об'єднаної Ради Залізниць [в] Україні,
Головної Ради Всеукр. Почт.[ово]-Тел.[еґрафної] Спілки.
Джерело:
Коваль Роман, Юзич Юрій. Микола Міхновський: Спогади, свідчення, документи. – Київ, 2021. – С. 645-649.
