12 англомовних книжок з історії України. "Історична правда" рекомендує

Перелік видань англійською мовою, які дають можливість зрозуміти історію України від найдавніших часів до сьогодення

"Історична правда" переглянула силабуси навчальних курсів з історії України, які викладаються в західних університетах і відібрала 12 найкращих, на нашу думку, книжок англійською мовою, які дають уявлення про історію України.

Plokhy, Serhii. Ukraine and Russia: Representations of the Past. University of Toronto Press, 2008. 391 p.

 

Plokhy, Serhii. The Gates of Europe: A History of Ukraine. New York: Basic Books, 2015. 395 pp.

 

Plokhy, Serhii. Ukraine's Quest for Europe: Borders, Cultures, Identities. Saskatoon: Heritage Press, 2007. 48 p.

 

Yekelchyk, Serhiy. Ukraine: Birth of a Modern Nation. New York: Oxford University Press, 2007. 280 pp.

 

Magocsi, Paul Robert. Ukraine: an illustrated history. University of Washington Press, 2007. 352 pp.

 

Magocsi, Paul Robert. A History of Ukraine: the Land and Its People. 2nd ed. Toronto: University of Toronto Press, 2010. 896 pp.

 

Snyder, Timothy. The reconstruction of nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569-1999. Yale University Press, 2003. 367 pp.

 

Kohut Zenon E. Making Ukraine: Studies on Political Culture, Historical Narrative, and Identity. University of Alberta Press, 2011. 356 pp.

 

Ševčenko, Ihor. Ukraine between East and West: Essays on Cultural History to the Early Eighteenth Century, Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 2009. 236 pp.

 

Ivan L. Rudnytsky. Essays in Modern Ukrainian History, Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1987. 497 pp.

 

Subtelny, Orest. Ukraine: A History. University of Toronto Press; 4th edition. University of Toronto Press, 2009. 888 pp.

 

Hrushevsky, Mykhailo. History of Ukraine-Rus': vols. 1–10 (in 12 books). Edmonton, Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1997–2021. (The Hrushevsky Translation Project)

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.