"Ранений кулею в ліву ногу у бою на станції Крути"

У приватному архіві Володимира Горячка в Австралії зберігається цікава світлина. На ній – гурт чоловіків та жінок, з двома неідентифікованими прапорами. Четвертий зліва – Сергія Горячко. Його біографія загалом відома. Додам до неї кілька нових штрихів, які виявлені після кількох років пошуків. Мав приємність неодноразово спілкуватися з сином Сергія Горячка Володимиром, який проживає в далекій Австралії. Він і надав унікальні матеріали й світлини

У приватному архіві Володимира Горячка в Австралії зберігається цікава світлина. На ній – гурт чоловіків та жінок, з двома неідентифікованими прапорами. Четвертий зліва – Сергія Горячко. Решта – невстановлені особи.

Біографія крутянця Сергія Горячка загалом відома. Додам до них кілька нових штрихів, які виявлені після кількох років пошуків.

Мав приємність неодноразово спілкуватися з сином Сергія Горячка Володимиром, який проживає в далекій Австралії. Він і надав унікальні матеріали й світлини, використані нижче.

Народився наш герой в степовій Гурівці, яка простяглась кам'янистими берегами тихоплинної річки Бокової, притоці Інгульця. Нині це село знаходиться в Кіровоградській області.

Село засноване городовим козаком Романом Гурою в 1770-х роках, а заселялось переважно козаками з Гетьманщини і Запорожжя.

25 вересня 1898 року в родині гурівських хліборобів Кузьми Павловича і Марії Стефанівни Горячків з'явився на світ хлопчик, якого назвали Сергієм.

 
Запис про народження Сергія Горячка в метричній книзі Свято-Покровської церкви села Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії

Унікальним фактом в біографії батька Сергія, Кузьми Павловича (1865 р.н.), є обрання його 6 лютого 1907 року депутатом Державної Думи другого скликання від з'їзду уповноважених волостей Херсонської губернії. Від цієї губернії загалом було всього 11 депутатів, а серед них лише два хлібороби включно з Кузьмою Горячком.

Кузьма Горячко - депутат Державної Думи Російської імперії
Кузьма Горячко - депутат Державної Думи Російської імперії

Згодом, вже в совєцьких документах він числився кулаком, майно відібране радянською владою, а сам він мусив тікати - опинився в далекій Гудауті (Грузія), де доживав свій вік сторожуючи на взуттєвій фабриці.

Стараннями батька селянський хлопчик закінчив гімназію. А далі продовжив навчання:

"Скінчив Київську військову школу 1-1-1916. Призначений в 13 запасовий полк. Висув на фронт Дійової армії до 414 Торопецького пішового Полку 10-5-1916. Призначений старшиною 7 сотні. Отруєним газом в боях проти Австро-Венгерців та Німеччини 20-5-1916.

По 20-9-1917 нагороджений Орденом Св.Анни 4 ступені, Св.Анни 3 ступ. з мечем і бантом, орденом Св.Станіслава 3 і 2 ступ. з мечами і бантом.

В боях у Київі з большевиками та військами Російского тимчасового правительства 28-9-1917 - 2-10-1917. В боях з червоною гвардією в складі Черніговської Групи на станції Конотоп, ст. Часнеківка і ст доч. 27-12-1917.

Сергій Горячко - крайній справа. Польща, 1923 рік

Сергій Горячко в однострої сотника Армії УНР

В бою на станції Крути з червоною гвардією Січень 1918. В боях з червоною гвардією в Київі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України 19-1-1918.

В боях з червоною гвардією від міста Київ до ст. Коростень на ст. Сарни і ст. Німовічі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України та при наступі на Київ на ст. Буча і ст. Бородянка 20-2-1918 по 26-2-1918. У боях з денікінцями на терені Таврії-Мелітопольський і Бердянський повіти.

З Махновцями на терені Катеринославщени-Олександрівськ та ст.Софіївка. З більшовицькими частинами отамана Григор'їва - м. Нікопіль - зі своїм партізанським відділом будучи Мелітопольким повітовим комендантом 14-12-1918 по 22-1-1919.

У боях, у складі Кінно-Горного дивізіону, проти большевиків та деникінців 10-7-1919 по 24-11-1919. У боях, в складі 6 Січової Стрілецкої дивізії проти большевиків 15-5-1920. Учасник Другого Зимового Походу в складі середної Групи полковника Палія

Ранений кулею в ліву ногу у бою на станції Крути. Раненний і легко контужений м.Київ 22-1-1918 Тяжко контужений гранатою у ліву частину голови.

У бою під селом Більська-Воля в складі 6 Січової Стрілецької дивізії яка входила в склад 3 Армію Військ Польських 24-7-1920. Легко поранений кулею в праву ногу під ст. Жмеренка 14-10-1921.

Нерухоме майно за батьком Станція Долинська на Херсонщині".

Додам ще короткий фрагмент з записок Сергія Горячка під назвою "Крути":

"Під час Крутянського бою я був з Черніговською групою на лівому крилі лави Студентського Січового куріня. Ці "вишколені" юнаки в час бою тримали себе спокійно і відважно, якости які бувають у досвідченого бойового вояка. Страти оборонці Крут мали поважні".

Після поразок і відступу Армії УНР, Сергій Горячко, серед інших вояків армії УНР, був інтернований польською владою і перебував в таборах Щипіорно, згодом Каліша.

 
Сергій Горячко - крайній справа. Польща, 1923 рік

Текст запису на зворотній стороні цієї світлини:

"Спомин художньо-малярської студії в таборі Щипіорно/Польща під передовим провідництвом Миколи Гавриловича п. Крушельницького 16 квітня 1923 року. [Підпис С. Горячка]".

Яка доля чекала Сергія Горячка далі можемо дізнатися зі статті журналістки Банні Уільямс австралійської газети "The Courier Mail" під назвою "Ми можемо здійснити їх мрії...":

"В'язень німецьких таборів Сергій Горячко мав таку ж надію, як і родина Малчареків. В 1915-му він приєднався до царської армії. Два роки потому він воював проти большевиків. Після київської перемоги об'єднаних військ в 1920-му, капітан Горячко, молодий і амбітний, перебрався до Польщі.

Разом ми пили пиво в камбузі з правником Войцеховським в якості перекладача, коли пан Горячко мені розповів: 'В Польщі я одружився на українській дівчині.

І тепер, з нашим молодшим сином, ми на шляху до нашого хлопця Сергія, який працює на шкіряній фабриці в Мельбурні. Він заробляє 11 фунтів в тиждень. Так, дома в Польщі було добре, але я ніколи не почувався в безпеці. Росія була дуже близько. І в 1945-му я втратив все друге'.

Російська армія насувалась зі сходу і родина Горячків була переселена німцями в концентраційний табір, де вони працювали, як раби.

'Звісно, нам все одно треба було тікати'-каже він.

Вони були звільнені союзниками в 1945-му і перевезені в табір для переміщених осіб. 'Ми жили в ньому до тепер'-каже п. Горячко.

'Ви уявляєте себе в Австралії?' - спитала я старого військовика - все ще активного, але побитого життям і досить худорлявого.

Він відповів - 'Австралія це добра країна, так мені повідомляє мій син. Я все ще молодий і можу працювати'".

 
Сергій Горячко з дружиною Валентиною, сином Сергієм і прийомною дочкою Надією. Каліш (Польща). Приблизно 1935 рік

В Австралії родина Горячків живе з 1951 року. Сергій Кузьмович був активним учасником української громади Австралії, незмінним головою Союзу Українських Комбатантів Вікторії.

Помер український герой 14 березня 1962 року. В українському виданні "Тризуб" (Австралія) надрукований некролог під назвою "М.С. Сотник Сергій Горячко".

 
Могила Сергія Горячка на кладовищі Фавкнер в Мельбурні (адреса цвинтаря - Мельбурн, 1187 Sydney Rd, Fawkner VIC 3060, Australia; місце 219), фото 2020 року
Автор - Володимир Сопилюк

В 2016 році на честь Сергія Горячка названа одна з вулиць м. Долинська, а з березня 2019 року нарешті і в рідному селі Гурівці. Жителі села стверджують, що саме на ній жили батьки Сергія.






Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.