"Ранений кулею в ліву ногу у бою на станції Крути"

У приватному архіві Володимира Горячка в Австралії зберігається цікава світлина. На ній – гурт чоловіків та жінок, з двома неідентифікованими прапорами. Четвертий зліва – Сергія Горячко. Його біографія загалом відома. Додам до неї кілька нових штрихів, які виявлені після кількох років пошуків. Мав приємність неодноразово спілкуватися з сином Сергія Горячка Володимиром, який проживає в далекій Австралії. Він і надав унікальні матеріали й світлини

У приватному архіві Володимира Горячка в Австралії зберігається цікава світлина. На ній – гурт чоловіків та жінок, з двома неідентифікованими прапорами. Четвертий зліва – Сергія Горячко. Решта – невстановлені особи.

Біографія крутянця Сергія Горячка загалом відома. Додам до них кілька нових штрихів, які виявлені після кількох років пошуків.

Мав приємність неодноразово спілкуватися з сином Сергія Горячка Володимиром, який проживає в далекій Австралії. Він і надав унікальні матеріали й світлини, використані нижче.

Народився наш герой в степовій Гурівці, яка простяглась кам'янистими берегами тихоплинної річки Бокової, притоці Інгульця. Нині це село знаходиться в Кіровоградській області.

Село засноване городовим козаком Романом Гурою в 1770-х роках, а заселялось переважно козаками з Гетьманщини і Запорожжя.

25 вересня 1898 року в родині гурівських хліборобів Кузьми Павловича і Марії Стефанівни Горячків з'явився на світ хлопчик, якого назвали Сергієм.

 
Запис про народження Сергія Горячка в метричній книзі Свято-Покровської церкви села Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії

Унікальним фактом в біографії батька Сергія, Кузьми Павловича (1865 р.н.), є обрання його 6 лютого 1907 року депутатом Державної Думи другого скликання від з'їзду уповноважених волостей Херсонської губернії. Від цієї губернії загалом було всього 11 депутатів, а серед них лише два хлібороби включно з Кузьмою Горячком.

Кузьма Горячко - депутат Державної Думи Російської імперії
Кузьма Горячко - депутат Державної Думи Російської імперії

Згодом, вже в совєцьких документах він числився кулаком, майно відібране радянською владою, а сам він мусив тікати - опинився в далекій Гудауті (Грузія), де доживав свій вік сторожуючи на взуттєвій фабриці.

Стараннями батька селянський хлопчик закінчив гімназію. А далі продовжив навчання:

"Скінчив Київську військову школу 1-1-1916. Призначений в 13 запасовий полк. Висув на фронт Дійової армії до 414 Торопецького пішового Полку 10-5-1916. Призначений старшиною 7 сотні. Отруєним газом в боях проти Австро-Венгерців та Німеччини 20-5-1916.

По 20-9-1917 нагороджений Орденом Св.Анни 4 ступені, Св.Анни 3 ступ. з мечем і бантом, орденом Св.Станіслава 3 і 2 ступ. з мечами і бантом.

В боях у Київі з большевиками та військами Російского тимчасового правительства 28-9-1917 - 2-10-1917. В боях з червоною гвардією в складі Черніговської Групи на станції Конотоп, ст. Часнеківка і ст доч. 27-12-1917.

Сергій Горячко - крайній справа. Польща, 1923 рік

Сергій Горячко в однострої сотника Армії УНР

В бою на станції Крути з червоною гвардією Січень 1918. В боях з червоною гвардією в Київі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України 19-1-1918.

В боях з червоною гвардією від міста Київ до ст. Коростень на ст. Сарни і ст. Німовічі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України та при наступі на Київ на ст. Буча і ст. Бородянка 20-2-1918 по 26-2-1918. У боях з денікінцями на терені Таврії-Мелітопольський і Бердянський повіти.

З Махновцями на терені Катеринославщени-Олександрівськ та ст.Софіївка. З більшовицькими частинами отамана Григор'їва - м. Нікопіль - зі своїм партізанським відділом будучи Мелітопольким повітовим комендантом 14-12-1918 по 22-1-1919.

У боях, у складі Кінно-Горного дивізіону, проти большевиків та деникінців 10-7-1919 по 24-11-1919. У боях, в складі 6 Січової Стрілецкої дивізії проти большевиків 15-5-1920. Учасник Другого Зимового Походу в складі середної Групи полковника Палія

Ранений кулею в ліву ногу у бою на станції Крути. Раненний і легко контужений м.Київ 22-1-1918 Тяжко контужений гранатою у ліву частину голови.

У бою під селом Більська-Воля в складі 6 Січової Стрілецької дивізії яка входила в склад 3 Армію Військ Польських 24-7-1920. Легко поранений кулею в праву ногу під ст. Жмеренка 14-10-1921.

Нерухоме майно за батьком Станція Долинська на Херсонщині".

Додам ще короткий фрагмент з записок Сергія Горячка під назвою "Крути":

"Під час Крутянського бою я був з Черніговською групою на лівому крилі лави Студентського Січового куріня. Ці "вишколені" юнаки в час бою тримали себе спокійно і відважно, якости які бувають у досвідченого бойового вояка. Страти оборонці Крут мали поважні".

Після поразок і відступу Армії УНР, Сергій Горячко, серед інших вояків армії УНР, був інтернований польською владою і перебував в таборах Щипіорно, згодом Каліша.

 
Сергій Горячко - крайній справа. Польща, 1923 рік

Текст запису на зворотній стороні цієї світлини:

"Спомин художньо-малярської студії в таборі Щипіорно/Польща під передовим провідництвом Миколи Гавриловича п. Крушельницького 16 квітня 1923 року. [Підпис С. Горячка]".

Яка доля чекала Сергія Горячка далі можемо дізнатися зі статті журналістки Банні Уільямс австралійської газети "The Courier Mail" під назвою "Ми можемо здійснити їх мрії...":

"В'язень німецьких таборів Сергій Горячко мав таку ж надію, як і родина Малчареків. В 1915-му він приєднався до царської армії. Два роки потому він воював проти большевиків. Після київської перемоги об'єднаних військ в 1920-му, капітан Горячко, молодий і амбітний, перебрався до Польщі.

Разом ми пили пиво в камбузі з правником Войцеховським в якості перекладача, коли пан Горячко мені розповів: 'В Польщі я одружився на українській дівчині.

І тепер, з нашим молодшим сином, ми на шляху до нашого хлопця Сергія, який працює на шкіряній фабриці в Мельбурні. Він заробляє 11 фунтів в тиждень. Так, дома в Польщі було добре, але я ніколи не почувався в безпеці. Росія була дуже близько. І в 1945-му я втратив все друге'.

Російська армія насувалась зі сходу і родина Горячків була переселена німцями в концентраційний табір, де вони працювали, як раби.

'Звісно, нам все одно треба було тікати'-каже він.

Вони були звільнені союзниками в 1945-му і перевезені в табір для переміщених осіб. 'Ми жили в ньому до тепер'-каже п. Горячко.

'Ви уявляєте себе в Австралії?' - спитала я старого військовика - все ще активного, але побитого життям і досить худорлявого.

Він відповів - 'Австралія це добра країна, так мені повідомляє мій син. Я все ще молодий і можу працювати'".

 
Сергій Горячко з дружиною Валентиною, сином Сергієм і прийомною дочкою Надією. Каліш (Польща). Приблизно 1935 рік

В Австралії родина Горячків живе з 1951 року. Сергій Кузьмович був активним учасником української громади Австралії, незмінним головою Союзу Українських Комбатантів Вікторії.

Помер український герой 14 березня 1962 року. В українському виданні "Тризуб" (Австралія) надрукований некролог під назвою "М.С. Сотник Сергій Горячко".

 
Могила Сергія Горячка на кладовищі Фавкнер в Мельбурні (адреса цвинтаря - Мельбурн, 1187 Sydney Rd, Fawkner VIC 3060, Australia; місце 219), фото 2020 року
Автор - Володимир Сопилюк

В 2016 році на честь Сергія Горячка названа одна з вулиць м. Долинська, а з березня 2019 року нарешті і в рідному селі Гурівці. Жителі села стверджують, що саме на ній жили батьки Сергія.






Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.