Закон про землю в Українській Народній Республіці
Українська революція 1917-1921 років відбувалась навколо двох питань - національна держава та земля. Система землеволодіння у дореволюційній Росії була надто складна, незрозуміла та несправедлива. Вільного ринку землі не існувало. Тож очікування земельної реформи було високим. Чи не кожен уряд, що приходив до влади в Україні намагався розробити свій земельний закон. Центральна Рада, більшовики, Гетьман Павло Скоропадський, врешті - Директорія. Пропонуємо нашим читачам текст одного із таких документів. Він був ухвалений 8 січня 1919 року Радою Народних Міністрі УНР
ЗАКОН ПРО ЗЕМЛЮ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ
Розділ I
Загальні положення
1. Право приватньої власности на всі землі з їх водами, надземними і підземними природніми багацтвами та лісами в межах Української Республіки касується.
2. Всі землі з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багацтвами стають добром народу Української Народньої Республіки.
3. На користування цім добром мають право всі громадяне Української Народньої Республіки без ріжниці полу, віри і національности, з додержанням правил цього закону і в першу чергу тим, хто землю обробляє своїми руками.
4. Верховне порядкування і розпорядження всіма землями з їх водами, лісами, надземними і підземними багацтвами належить верховній владі Української Народньої Республіки.
5. Порядкування землею в межах цього закону належить:
а) землями мійського користування згідно з п. п. 9 і 10 — органам мійського самоврядування;
б) іншими — сельським, волосним, повітовим і губерніяльним земельним управам в межах їх компетеції.
6. На центральні й місцеві органи порядкування землею накладається:
а) утворення запасного земельного фонду з земель сільськогосподарського значіння;
б) забезпечення громадянам їх прав користування землею та переслідування самовільного захвату землі;
в) охорона природніх багацтв землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багацтв;
г) допомога розвиткові гуртового хліборобства і сільськогосподарських промислів.
7. Для переведення заходів по охороні і розвитку багацтв землі закладається Державний меліоративний фонд.
8. Для допомоги нормальному розвитку сільського господарства державою організується сільськогосподарський кредит.
Розділ II
Основні положення користування землею
9. Користування землею дозволяється:
а) для загальногромадського господарства, коли органи державної влади, органи мійського самоврядування або земельні управи організують і ведуть ріжні користні підприємства загальнодержавного або місцевого громадського значіння;
б) для приватно-трудового господарства, яке ведеться окремими особами, сім'ями або спільно товариствами до відповідної норми, згідно з умовами цього закону.
10. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування і їх союзам та земельним установам з затвердження Народнього Міністерства Земельних Справ надається право повертати і призначати потрібні площі земель для громадського користування з метою:
а) охорона природних багацтв землі від виснаження;
б) використання багацтв землі й повернення прибутків з них на загальногромадські потреби;
в) закладання досвідних і зразкових полів, розсадників, питомників і селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних, освітніх та інших загальнокористних установ;
г) будування залізниць і инших шляхів;
д) розселення мійської людности і поширення господарства місцевих самоврядувань.
11. Сільським громадам і земельним установам надається право робити всі заходи до побільшення земельної продукції та полагодження сільськогосподарських відносин на місцях, а саме: усувати черезполосицю і т. инше.
12. Земля одводиться Земельними Управами в приватно-трудове користування окремим господарствам, сільським громадам та товариствам, які встановляють порядкування одведеними їм землями, з додержанням вимог цього закону.
13. Нормою наділення для окремих господарств повинна бути така кількість землі, яка буде опреділена земельними установами, з додержанням вимог цього закону, але ця норма не має бути нижчою 5 або 6 десятин кращої землі для середнього трудового господарства і не повинна перевищувати трудової земельної норми. Безземельні й малоземельні з тих округ, де не вистачить землі на трудовий мінімум одержують землю в тих місцях, де є більше землі, але з підвищенням трудового мінімума.
14. Строки користування землею, наділеною з запасного земельного фонду, можуть встановлятися сільськими громадами і товариствами на підставі правил, встановлених Земельними Управами, згідно з цим законом.
15. Право користування землею може переходити по наслідству з повідомленням про це Повітової Земельної Управи. Порядок передачі права користування в спадщину має бути встановлений окремим законом.
16. Передача права користування землею иншим господарствам чи особам за винятком земель, зазначених в §20, допускається лише з дозвілу Повітової Земельної Управи.
Примітка: Коли господарь має сім'ю, то оставлення участка або його передача може статись лише по згоді всіх дорослих членів родини; ці члени родини про свою згоду повинні самостійно внести заяву Повітовій Земельній Управі.
17. Участки землі приватно-трудового або громадського користування, на котрих зовсім припиняється господарство або ведеться з порушенням закону чи встановлених правил, переходять в порядкування Земельних Управ.
18. При зміні господарів участків землі, всі заведені попереднім господарем і не використовані земельні поліпшення і меліорації, сплачуються йому новим господарем.
19. Відносно порядку зарахування до запасного земельного фонду і користування землями, що належать підданим чужеземних держав, буде видано окремий закон.
Розділ III
Переходні заходи
20. Вивласнення всіх земель з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багацтвами в межах Українскої Народньої Республіки переводиться без викупу.
21. За теперішніми дрібними господарями залишаються земельні участки в їх користуванні не більш 15 десятин на господарство. Такі земельні участки по бажанню господарів можуть бути передані тільки в розпорядження держави на певних умовах.
Примітка 1: Для земель піскуватих, солончакуватих, болотяних та облогуючих ця норма (15 десятин) повишається постановою Повітової Земельної Управи з затвердженням Міністерства Земельних Справ.
Примітка 2: Сади, виноградники, хмільники і інші подібні культурні участки в нормах, зазначених цею ст.21, залишаються в користуванню теперішніх господарів.
22. Землі довгострочної, строком більше 10 літ, та спадкової аренди (чиншовики, вільні люди 1-го та 2-го розряду) залишаються в користуванню цих арендаторів на загальних умовах (ст.21). Короткострочні арендні договори (менш 10 літ) касуються. Дрібним арендаторам, що арендують не більш 15 десятин, повертається вартість посіву і оранки по оцінці Земельних Управ.
23. Всі арендні договори на користування землею, заключені пізніше 18 січня 1918 р., хоча б і на час довший 10 літ, на землі сільськогосподарського користування, скасовуються зо всіма їх обов'язками, й арендарі мають право одержати землю в користування на умовах, зазначених в ст.29.
24. Всі землі, які до видання цього закону були в роспорядженні органів місцевого самоврядування і ріжних громадських та наукових установ, у порядку ст.9 і 10 основних положень, залишаються в їх користуванні, що підлягає остаточному затвердженню Народнього Міністерства Земельних Справ.
25. Садибні участки землі під оселями і ріжними господарськими, торговельними і промисловими підприємствами залишаються в користуванні їх власників у кількості, яка встановлюється земельними управами чи органами міського самоврядування по належності і затверджується народним міністром земельних справ.
26. Для забезпечення нормального розвитку існуючих цукроварень і гуралень залишається необхідна кількість землі в роспорядженні Повітових і Губерніальних Земельних Управ до того часу, доки налагодиться правильне постачання цім підприємствам селянського сирового продукту. Норма необхідних для цукроварень і гуралень участків землі встановляється Земельними Управами і стверджується Народним Міністерством Земельних Справ.
27. Всі инші землі, не зазначені в §21—26, переходять до порядкування Земельних Управ і складають запасний земельний фонд Української Республіки.
28. Одночасно з землями від бувших власників переходять до розпорядження Земельних Управ живий і мертвий сільськогосподарський реманент, за винятком тієї кількости його, котра необхідна для ведення приватного господарства чи торгових і промислових підприємств, згідно §§21, 23, 24, 25 і 26 цього закону.
Примітка: Сільськогосподарський реманент передається в гуртове користування трудових сільськогосподарських спілок, в користування котрих буде дано участки землі. Порядок передачі і користування реманентом установлюється окремим законом.
29. З земель, призначених для приватно-трудового користування, в першу чергу задовольняються потреби місцевого малоземельного та безземельного хліборобського населення, а в другу чергу задовольняються потреби місцевого нехліборобського і немісцевого населення.
Примітка: Малоземельними вважаються такі хліборобські господарства, площа котрих не задовольняє споживчих потреб їх сімей при веденню господарства звичайним для своєї місцевости засобом.
30. Культурні хліборобські господарства передаються неподільними з користування селянам, які мають об'єднатись в трудову хліборобську спілку. Організація спілок провадиться Повітовою Земельною Управою по нормальному статуту, виробленому Міністерством Земельних Справ.
31. Плантації цукрових буряків і инших культурних рослин, за якими буде визнано особливе значіння, можуть бути одведені Земельними Управами в приватно-трудове користування з умовою не зменшувати посівну площу цих культур.
32. Племенні розсадники, пітомники, насіньові та селекційні господарства переходять в цілому в порядкування Земельних Управ, котрі або самі ведуть хозяйнування, або передають їх органам місцевого самоврядування, науковим закладам та хліборобським спілкам.
33. Землі, які залишаються після наділення місцевого населення, доки буде вироблений центральними органами земельної реформи плян розселення й переселення, можуть даватись в тимчасове користування місцевому населенню поверх наділених норм, на умовах, встановлених Земельними Управами.
34. Угоддя, як луги, вигони, пасовиська і инш., які не входили в загальний плодозмін на громадських землях і на землях надільного фонду цієї ж категорії, можуть зоставатись, по постанові громади, в громадському неподільному користуванню.
35. До сільських громад переходить право роспорядження і використування тих природних цінностей землі, котрі мають загальне значіння, належали бувшим землевласникам і були в сервітутному користованні селян, себто ставки, річки, каменоломні, торфяники тощо. Порядок користування означеними цінностями установляється Земельними Управами.
36. Про умови порядкування й користування землями муніціпальних (міста, містечка, посьолки) установ має бути видано окремого закону.
Голова Ради Народніх Міністрів В.Чеховський
Народний Міністр Земельних Справ М.Шаповал
