Україна розпочинається з тебе. ТОП-10 цитат В’ячеслава Чорновола

24 грудня 1937 року у с. Єрки на Черкащині народився потужний державний, громадський, політичний діяч, талановитий журналіст, народний депутат України першого−третього скликань, один із лідерів українського правозахисного руху, багаторічний лідер Народного Руху України, Герой України В’ячеслав Чорновіл.

Сьогодні йому виповнилося б 80 років. Історична правда спільно з Українським інститутом національної пам’яті підготували топ-10 цитат В’ячеслава Максимовича.

1. "Україна розпочинається з тебе".

2. На запитання: "Звідки Ви родом?", Чорновіл відповідав: "Я людина всієї України". Завжди вважав Україну однією цілісною державою.

 Чорновіл - студент Університету ім. Шевченка

3. "Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми – народ України".

4. Програвши президентські вибори 1991-го, сказав: "Програв не я. Програла Україна".

5. "Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну – офіційну – значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу в приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї".

 Колишні політв'язні, депутати Верховної Ради. 16 липня 1990 р. - день прийняття Декларації про державний суверенітет України - зліва направо: Горохівський, О.Шевченко, Лук'яненко, Хмара, М.Горинь, Ребрик, Калинець, Чорновіл, Б.Горинь, Алтунян, Косів

6. "Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі".

Маргарет Тетчер і В’ячеслав Чорновіл. Фото: uahistory.com.

7. "Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги "Правосуддя чи рецидив терору" і "Лихо з розуму" – про те, як хтось ламавсь, а хтось вистояв".

 Фото з кримінальної справи, в якій навіть перекрутили прізвище

8. "Пригадую демонстрацію 17 вересня 1989 року у Львові, коли, мабуть, близько 200 тисяч людей ішло від Порохової вежі до собору св. Юра, не зламавши ні однієї билинки. Ми всі тоді були просякнуті єдиною ідеєю. Зараз ті крила опустилися. Лідерів заїдають амбіції. Чи немає амбіційних людей в Америці, Франції, Німеччині, Великій Британії? Але там є чітко вироблена політична структура: людина знаходить своє місце, знаючи, що не всі можуть бути першими. У нас по-іншому. Але вірю – це мине. Україна прийде до єдності національно-демократичних сил".

 23 лютого 1999 року В. Чорновіл у Чернігові на обласній конференції Народного руху України. На фото: (зліва направо) Олексій Пій, член Руху (прізвище не з’ясоване), Віктор Лабазов, Челенко, В’ячеслав Чорновіл, Володимир Максимонько, Володимир Опришко.

Знімок зроблено на Красній площі біля будинку обласного товариства "Знання" (тепер Апеляційний суд Чернігівської області).

9. "Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу" (1997).

Виступ В. Чорновола на I з’їзді Народного Руху України.

10. "Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив".

-------

Читайте також:

В’ячеслав Чорновіл. "Неугомонный" у боротьбі за Україну

Колекція документів про боротьбу Української Гельсінкської групи 

"В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика"

Без В'ячеслава Чорновола. Життя і безсмертя у ФОТО

КГБ проти дисидентів. Сорок років погрому шістдесятників

"На гребені боротьби. Діяльність В'ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр."

Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972-го

Тарас Чорновіл: "Планка моїм батьком була поставлена настільки високо, що це зашкодило"

Десятеро сміливих. Всі члени-засновники Української Гельсінської групи

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.