Спецпроект

"На гребені боротьби. Діяльність В'ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр."

Книга становить цінність як для наукової спільноти, так і для суспільства в цілому, оскільки в ній розкрито суттєві, ще не піддані науковому аналізу, моменти нашого недавнього минулого, рельєфно подано діяльність відомого політика та журналіста.

Нещодавно трапилася цілком неординарна подія - було опубліковано перше змістовне дослідження про діяльності видатного політичного і державного діяча, лідера Народного руху України, людину, яку по праву зараховують до числа Великих Українців - В'ячеслава Чорновола.

Книжка називається „На гребені боротьби. Діяльність В'ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр.". Її автором є молодий київський історик Василь Деревінський. Знаковість виходу книги полягає в тому, що до цього не було жодної ґрунтовної наукової чи публіцистичної публікації про здійснювану В. Чорноволом діяльність в ході українського національного відродження другої половини 1980-х років. Більше того, вся його багатогранна робота висвітлена на сьогодні лише фрагментарно в поодиноких книгах і статтях. Хоча, існує значний фактичний матеріал про нього, який ще не став об'єктом зацікавлення дослідників нашої минувшини, про що свідчить видання перших шести томів десятитомника праць В. Чорновола.

Книга розпочинається викладом матеріалу про відновлення активної громадсько-політичної діяльності, після повернення з ув'язнення та заслання. Тут проаналізовано відкритого листа В'ячеслава Чорновола до генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. Важливість документу полягає в тому, що він, подібно як і праці В. Чорновола про радянські політичні репресії 1960-х рр., теж спричинив великий резонанс в СРСР і поза його межами. Фактично став заявою українських політв'язнів про відновлення активної діяльності в Україні легальнодіючої політичної опозиції, а також чи не найвсесторонішим і найглибшим відзивом українського патріота про горбачовську "перебудову".

Розглянуто в книжці діяльність В. Чорновола зі створення позацензурного журналу другої половини 1980-х рр. - "Українського вісника" , розкрито його програмові завдання та зміст. Подано як відбувалося формування редакційної колегії журналу, в яких умовах здійснювалась підготовка і випуск "Вісника" та який він зробив вплив на становлення незалежних українських ЗМІ й активізацію громадськості.

Значну увагу в книзі присвячено висвітленню діяльності Чорновола зі створення та становлення Української гельсінської спілки, як організації, що відіграла значну роль у поступі українського народу до державної незалежності. Досліджено причини та особливості утворення УГС, проаналізовано її програмний документ, розглянуто діяльність. Відображено внесок В. Чорновола у заснування і розгортання роботи прес-служби Спілки, яка зробила значний внесок у ефективність роботи УГС.

З широкого кола питань, якими займався В. Чорновіл у другій половині 1980-х рр., привертає увагу і потребує належного опрацювання його роль у створенні Народного руху України. Тож, в книжці розкрито ставлення Чорновола до потреби утворення Руху, досліджено його вплив на становлення цієї потужної української організації. Своє місце в праці знайшло висвітлення участі політика у виборчих кампаніях народних депутатів  у 1989 р. та до Верховної Ради СРСР УРСР у 1990 р.

В праці звернута увага й на те, якими методами і засобами радянська влада намагалася знешкодити й зломити нестримного лідера, відображено результати такої її діяльності та ставлення до цих дій громадськості.

Слід додатково наголосити, що запропонована читачам книга становить значну цінність як для наукової спільноти, так і для суспільства в цілому, оскільки в ній змістовно розкрито суттєві, ще не піддані глибокому науковому аналізу, моменти нашого недавнього минулого, рельєфно подано діяльність В'ячеслава Чорновола. Тому не викликає сумнівів, що книга стане в пригоді як науковцям, так і широкому колу читачів, посприяє поглибленню осмислення цієї непересічної постаті.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.