"Наступна європейська війна почнеться в Україні". Журнал Look, 1939. КАРТА

Ілюстрований двотижневик "Look" ("Погляд") виходив у США з 1937-го до 1971 року. Свого часу був дуже популярним. Після Другої світової війни в "Look" починав кар’єру майбутній режисер Стенлі Кубрик, працюючи штатним фотографом.

Зміст статті викладено нижче, за що спасибі активістам проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт". Родзинкою матеріалу є розкішна кольорова карта. Нехитра інфографіка розповідає американському читачеві про Україну, яка стане полем битви Гітлера і Сталіна.

На стилізованій карті зображено два можливі шляхи вермахту [німецької армії - ІП] до України: північний - через Польщу, і південний - долиною Дунаю через Угорщину та Румунію.

"Російські" [антиісторичний підхід, коли всіх громадян Радянського Союзу називають "росіянами", зберігся й досі, що вже казати про 1930-ті - ІП] війська сконцентровані вздовж східного кордону СРСР і стережуть радянську Україну, багату на пшеничні поля, гідроелектричні потужності, вугілля та інші ресурси.

Карта з журналу Look, 14 березня 1939 року. КЛІКАЙТЕ, ЩОБ ЗБІЛЬШИТИ

Зазначається, що в Польщі проживає 5 мільйонів українців, а в Румунії – один мільйон [на Буковині, яка з 1919 до 1940 р. була окупована Румунським королівством - ІП].

Східна Чехословаччина (тобто Закарпаття) позначена як "осередок теперішньої нацистської пропаганди серед українців".

Фрагмент карти. Українець із Польщі схожий на американського фермера, а за Карпатами стоїть нацистська телевежа. Не інакше, транслює програму "Двести" з Дмітрiйом Пасульовим :)

У верхній правий кут мапи винесено ключову тезу матеріалу:

"Україна – мета Гітлера. Це 328 тис. квадратних миль, що охоплюють частини Чехословаччини, Румунії, Польщі та Радянської Росії".

THE UKRAINE - тоді регіон СРСР, а не окрема держава, звідси й артикль

Яскраво оформлена карта ілюструє статтю про можливі перспективи німецько-радянської війни за житницю Європи.

Перша частина статті "Російська Україна… наступна мета Гітлера" присвячена викриттю гітлерівської пропаганди "визволення України".

Журнал зазначає, що справжньою метою нацистів є не визволення, а природні багатства та промисловий потенціал України.

Заради заволодіння ресурсами Берлін нібито планує створити 40-мільйонну маріонеткову українську державу на територіях Польщі, Чехословаччини, Румунії та СРСР.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА від редакції ІП: 

Дещо про державні кордони, позначені на "луківській" карті.

На початку весни 1939 року німецький вождь Адольф Гітлер ще був рукоподаваним світовим лідером, а не ла-ла-ла ворогом усього прогресивного людства.

Перше територіальне розширення Третього рейху відбулося весною 1938 року - це було приєднання Австрії (на мапі THIS WAS AUSTRIA) в ході гібридного перевороту. Британія і Франція проковтнули ліквідацію австрійської державності, закріплену сумнівним референдумом (99,7% голосів "за").

Натхненний успіхом Гітлер продовжив побудову "немецкого мира" і "захист німецьких співвітчизників" за межами Німеччини.

Наступною жертвою гітлерівської політики "підвищення ставок" і британсько-французької політики "умиротворення агресора" стала Чехословаччина - прогресивна демократична республіка, до складу якої з 1920 року входило і Закарпаття.

Першим етапом гібридної окупації Чехословацької держави стало захоплення її прикордонних регіонів. Третій рейх претендував на Судети - західну область країни, найбільш промислову розвинену і зі значним німецькомовним населенням.

"Співвітчизники" зі складу судетських німців були незадоволені економічною кризою, яка особливо вдарила по промисловості. Їм набридло "годувати Чехословаччину".

Вони не хотіли вчити чеську мову і мріяли про імперські робочі місця з високими зарплатами та іншими кисельними берегами.

Вони не любили свою молоду демократичну державу, зате їм подобалося, як велично встає з колін Священний Німецький Рейх.

Весна 1938 року в Чехословаччині була "німецькою". У травні на вільних демократичних виборах пронацистська "Судетсько-німецька партія" отримала більшість крісел місцевих рад, ставши однією з найбільших фашистських партій світу.

Вересень 1938 року. "Услышьте Судеты!" Громадяни Чехословаччини висловлюють свою нелюбов до Батьківщини, знищуючи державну символіку неподалік кордону з Німеччиною

В тісній координації з Берліном лідери СНП ставили празькому уряду безкінечні вимоги, які весь час зростали - від автономії Судетів і негайного відшкодування економічних втрат до права на самовизначення і "мирне приєднання до Третього рейху, як це зробили наші співвітчизники в Криму Австрії".

У відповідь Чехословаччина оголосила про проведення АТО мобілізації. Привид збройного конфлікту в центрі Європи неабияк перелякав Францію та Британію.

Переможці Першої світової війни дуже боялися її повторення, тому висловили глибоке занепокоєння і наголосили на розумінні інтересів судетських німців. Останнє шокувало офіційну Прагу, яка сподівалася на підтримку Заходу.

12 вересня 1938 року на з'їзді нацистської партії в Нюрнберзі Гітлер виступив із запальною промовою про повернення Судетів у рідну гавань і здатність Німеччини захистити співвітчизників силовим шляхом.

Погрози фюрера були блефом. Тодішня армія Третього рейху значно поступалася модерним збройним силам Чехословаччини.

Промова Гітлера викликала в Судетах масові заворушення, погроми ненімецького населення і захоплення державних установ. Але не повстання, як планувалося нацистами та їхньою "п'ятою колоною".

Чехословацькі армія та поліція за допомоги місцевих антинацистських активістів зупинили ескалацію насильства. Антидержавний путч провалився.

За три дні сутичок загинули 23 громадяни (13 держслужбовців і 10 етнічних німців). Лідери СНП втекли до Третього рейху, що значно деморалізувало рядовий склад партії.

Бойовики судетського ополчення. Жовтень 1938 року, місто Мімонь (нім. Нємес)

17 вересня 1938 року Гітлер наказав створити "Судетсько-німецьке ополчення" (СНО). Проголошена мета - "захист співвітчизників" від фашистів нацистів унтерменшів чеських гнобителів, а також "нарощування протистояння і збройної боротьби".

Офіційно ж Третій рейх заявляв про мир і дружбу. Гібридна війна, сказали б сьогодні.

Зброя для ополченців - як перед тим гроші - надходила з Німеччини. Щоб уникнути доказів залучення Берліну до розпалювання конфлікту в сусідній державі, гвинтівки й кулемети для СНО постачалися не з арсеналів вермахту, а з окупованого напередодні Криму окупованої напередодні Австрії.

В кожному підрозділі судетських німців був спеціальний офіцер для оперативного і безперебійного зв'язку з армією Третього рейху. При цьому ополченцям категорично заборонялося носити форму вермахту.

"Их там нет", сказали б сьогодні.

Деталь, яка в майбутньому може знадобитися й українським урядовцям та історикам. Оскільки на державному рівні війна між Третім рейхом і Чехословаччиною не проголошувалася, Прага визначилася з офіційною датою її початку аж у 1997-му.

Вивчивши історичні документи, Конституційний суд Чехії назвав першим днем німецько-чехословацької війни саме 17 вересня 1938 року. Акт проголошення війни - наказ Гітлера про створення "судетського ополчення".

З території Ростовської області Рейху бойовики СНО завдавали терористичних ударів по державних службовцях Чехословаччини (митниці, прикордонні застави, податкові контори, транспортні колони) і цивільних співгромадянах, яких вважали загрозою для себе (чехи, євреї, лояльні німці, представники самооборони, активісти лівих і центристських партій).

Грабували майно, викрадали людей, здійснювали розвідку в інтересах вермахту.

Чехословацько-німецький кордон у Судетах перетворився на українсько-російський на Донбасі "сіру зону", де відбувалися регулярні збройні сутички за участі до кількасот бійців. Якби Гітлер знав англійську, то міг би заявити у Лізі Націй, що Чехословаччина - failed state.

Ще одна знайома сучасним українцям деталь - в перші тижні гібридної війни командування чехословацьких силовиків забороняло їм відкривати вогонь у відповідь, за винятком "безпосередньої загрози життю" військовослужбовців.

Анархія та неорганізованість "ополченців" призвели до численних витоків інформації. Наприкінці вересня 1938 року Гітлер наказав передати контроль над операціями СНО державним імперським установам - Верховному військовому командуванню, СС і Прикордонній службі Третього рейху.

Але пізно - інформація про терористичну діяльність "судетсько-німецького ополчення" вже була відома на Заході.

Щоправда, замість виконувати підписані міждержавні договори про військову допомогу Празі, Париж і Лондон вирішили виконати ультиматум Гітлера і погодитися на передачу окремих територій Чехословаччини іншим державам.

Аби тільки не було війни.

29-30 вересня 1938 року у Мюнхені відбулася зустріч лідерів Британії, Франції, Третього рейху та Італії.

29.09.1938, "миротворча" зустріч у Мюнхені. Зліва направо: Чемберлен (Британія), Даладьє (Франція), Гітлер, Муссоліні. Перед виїздом до Мюнхену Чемберлен характерно прокоментував ситуацію: "Наскільки жахливою і неправдоподібною є сама думка про те, що ми повинні тут, у себе, рити траншеї і вдягати протигази тільки тому, що в одній далекій країні посварилися якісь люди, про яких нам нічого не відомо". Зрештою траншеї і протигази все одно знадобилися - тільки пізніше і у значно більшій кількості. Фото: de.wikipedia.org

Чехословацьких політиків на переговори не запросили, поставивши перед фактом - ви виконуєте територіальні претензії сусідів, а ми гарантуємо, що в майбутньому захистимо ту вашу територію, яка залишиться після того, як ми не змогли вас захистити першого разу.

Це була блискуча дипломатична перемога Гітлера. Фюрер не мав достатньої військової потуги, зате умів блефувати. "Найбільше я жадаю миру, але готовий до світової війни".

І це був епік-фейл британського прем'єр-міністра Чемберлена, який вважав, що підписаний у Мюнхені документ порятує людство від повторення окопних жахіть Першої світової.

"Я привіз мир для цілого покоління!" - заявив Чемберлен, демонструючи підписаний документ на лондонському аеродромі. Через два роки на британську столицю впадуть перші німецькі авіабомби.

Залишившись без підтримки Заходу, Прага не наважилася вступити у відкритий військовий конфлікт із Берліном.

Чехословаки підкорилися тиску власних союзників, добровільно втративши третину промисловості і п'яту частину території.

Жовтень 1938 року, чехословацьке місто Хеб (нім. Егер). Судетські німкені ридають від щастя, зустрічаючи гібридних визволителів. "Гитлер ввел войска! Наконец-то я смогу умереть в Германии". Після завершення Другої світової нова чехословацька влада поверне Судети, позбавить німців громадянства і вижене їх з країни. Загалом із Чехословаччини буде депортовано більше 3 млн німців - фактично всі, хто в 1938-му отримав паспорти Третього рейху. Все їхнє майно конфіскують, 19 тисяч із них загине в ході депортації

Гітлеру дісталися ключові підприємства чехословацької "оборонки", яка тоді контролювала 40% світового ринку озброєнь. Тепер німецькій армії було чим воювати.

1 жовтня - наступного дня після підписання Мюнхенських документів - німецька армія окупувала Судети. Вже не граючись у жодні референдуми.

Того ж дня Польща ввела війська в Заолжя - силезький регіон Чехословаччини. 10 жовтня Судети стали частиною Третього рейху.

Ще за кілька днів Карпатська Україна отримала від нового чехословацького уряду автономію.

В листопаді 1938 року Угорщина (союзник Третього рейху та фашистської Італії) окупувала південну частину Карпатської України, захопивши Ужгород, Мукачево і Берегове. Столицю автономного краю було перенесено в Хуст [нині райцентр на Закарпатті].

Політична карта Європи станом на початок березня 1939 року. Цифрами позначені територіальні втрати Чехословаччини внаслідок Мюнхену-1938: 1 - Судетський край (до Третього рейху), 2 - Заолжя (до Польщі), 3 - Південна Словаччина (до Угорщини), 4 - Південне Закарпаття (до Угорщини). Кордони Карпатської України позначено зеленим кольором. Порівняйте з картою в Look

Тими ж днями німецькі нацисти провели масову акцію терору проти євреїв - перший організований державою погром.

Почалося з "Кришталевої ночі" 9-10 листопада в Німеччині та окупованих нею на той час регіонах - в Австрії і Судетах. Протягом наступного тижня загинули сотні людей, тисячі були покалічені і потрапили до тюрем та концтаборів, десятки тисяч залишилися без засобів до існування.

Перехід нацистських чиновників від інформаційної дискримінації євреїв до прямого фізичного насильства спричинив міграційну кризу на континенті.

Абсолютна більшість європейських країн відмовилася прийняти багатотисячні потоки єврейських мігрантів переселенців біженців. Кордони перекривалися, запроваджувалися візи, патріотичні громадяни виходили на демонстрації проти "повзучої єврейської окупації".

12 лютого 1939 року на виборах до парламенту Карпатської України переважну більшість голосів отримало Українське Національне об'єднання.

Ось такий був стан справ із європейськими кордонами в першій половині березня 1939 року. Вибачте за довгий історичний відступ, без нього карта з американського журналу буде неповною.

Повернімося до статті в часописі "Look".

Отже, в першій частині матеріалу американські журналісти викривають нацистську пропаганду про "звільнення України". За пишною риторикою ховається звичайне прагнення захопити територію, багату на природні ресурси.

У статті стверджується, що насправді українці під радянською владою не є ані меншиною, ані пригнобленими, і - за винятком зовнішньої політики - мають самоврядування.

Незважаючи на свій традиційний націоналізм, українці будуть боротися проти німецького "визволення", за яке виступають лише білогвардійські емігранти та польські і румунські нацисти.

Ще один документ, датований першою половиною березня 1939 року - "русинська" агітація проти незалежності Карпатської України і за окупацію краю Угорщиною. Показово, що кривавими окупантами називаються не німецькі чи угорські шовіністи, а демократична влада практично ліквідованої на той час Чехословацької республіки. Згаданий наприкінці русинський "Вождь" Степан Фенцик за "кривавої" Чехословаччини сидів у парламенті та краєвому уряді. Після Мюнхенської угоди карпаторусскій білогвардієць перефарбувався у фашиста, створивши в окупованому Ужгороді проугорську "Русскую Національную Гвардію Чернорубашечниковъ". В березні 1945-го вождя русскіх гвардійців заарештує військова контррозвідка Другого Українського фронту. Ще через рік за вироком Закарпатського обласного суду УРСР "д-ръ Фенцикъ" буде страчений за співпрацю з угорськими поплічниками Гітлера. Недарма він у цій листівці говорить, що українці - "злєйшиє вороги всього чесного і доброго"

Центром пропаганди українського самовизначення, як стверджується у статті, Гітлер зробив "Рутенію в Чехословаччині" - тобто Карпатську Україну.

Для цього нібито фюрер нібито вберіг її від поділу між Польщею та Угорщиною [нагадаємо, південна частина Карпатської України на момент виходу статті вже кілька місяців була окупована Угорським королівством - ІП].

Видання передає думку деяких оглядачів, що реалізація гітлерівського плану може розпочатися вже у квітні 1939 року.

Щоб відкрити шлях до Радянської України, Німеччині спочатку доведеться розчленувати Польщу [через півроку Гітлер зі Сталіним так і зроблять] або Румунію [формально залишатиметься союзником Франції та Британії, приєднається до німецько-італійсько-японського союзу в листопаді 1940-го - ІП].

Автори Look наголошують: Берлін сподівається, що Британія і Франція будуть такими ж слухняними, як у Мюнхені, а його нові жертви такими ж ізольованими, як і Чехословаччина.

Фрагмент карти. Шахтар - у джинсах і з елегантною нашийною хусткою. Все ж таки індустріалізацію СРСР здійснили капіталісти Заходу :)

На думку американських оглядачів, дії Гітлера розкрили Польщі очі на її попередню політику, змусивши Варшаву до тіснішого союзу з СРСР. [Останній міжвоєнний договір про ненапад між Польщею та СРСР було підписано у 1932-му, строком на 13 років - ІП]

І тепер Гітлер намагається зруйнувати цей союз за допомогою обіцянок поділитися з Польщею своїми майбутніми територіальними здобутками, а також вдаючись до антисемітської і антирадянської пропаганди.

Якщо польсько-радянський союз витримає цю пропагандистську кампанію, Росія захищатиме польський кордон - і війна розпочнеться на польській території. Але якщо Берлін зможе налаштувати Варшаву проти Москви, то німецьким військам не доведеться воювати до того, як вони досягнуть радянського кордону.

Без сумніву, з Червоною армією німці будуть змушені воювати, адже СРСР – це не Чехословаччина, зазначають автори.

Фрагмент карти. Німецька піхота рушає назустріч гостинним українським чорноземам

Другу частину статті - "Чи зможе російська армія зупинити Гітлера?" - підготував американський воєнний експерт, журналіст і публіцист Джордж Філдінґ Еліот.

Хоча майор Еліот – один із тих, хто передбачив Другу світову війну, його прогнози не завжди були точними. Наприклад, у 1938 році він написав статтю, в якій обґрунтовував "стратегічну неможливість" японської атаки на базу ВМФ США Перл-Харбор (Гавайські острови).

Крім порівняння воєнного потенціалу двох держав, який загалом виглядає на користь СРСР, Еліот розглядає також стратегічні аспекти потенційного конфлікту.

Шанси Гітлера на успіх залежать від позиції Польщі та Румунії.

Якщо польські війська чинитимуть активний опір, то шанси нацистів на перемогу будуть незначні [у вересні 1939 року Військо Польське активно опиратиметься німецькій агресії, але не зможе нічого протиставити новій на той час тактиці блискавичних бронетанкових ударів - ІП]. Але союзницька або нейтральна Польща може виправдати німецькі очікування.

Автор вважає, що в Україні німецьким військам доведеться мати справу з селянськими повстаннями та запеклим опором патріотів, що захищатимуть власну землю.

Фрагмент карти. Щедрі пшеничні поля і футуристичні доти сталінських укріпрайонів

Номер готувався до випуску саме в той час, коли українська закарпатська держава на чолі з урядом Августина Волошина доживала свої останні дні.

Журнал пішов у продаж в переддень проголошення незалежності [15 березня 1939 року] та угорської окупації Карпатської України.

У статті відбилися тодішні хибні уявлення про гітлерівську політику, притаманні оглядачам різних видань в країнах демократичного Заходу.

У міжвоєнний час Україна була для них чимось на зразок сучасного Курдистану – найбільшою нацією, розділеною кордонами інших держав, зі свіжим досвідом збройної боротьби за свободу і незадоволеним попитом на незалежність.

Журналіст Ланселот Лоутон у доповідях в британському парламенті (1935 і 1939 рр.) називав Україну головною проблемою Європи. Доки українське питання не знайде належного розв’язання, про мир і стабільність на континенті можна забути, стверджував він.

Фрагмент карти. Бійці Червоної робітничо-селянської армії в уяві американського художника схожі на офіцерів Вермахту

У своїх висновках Лоутон був не одиноким. Конфліктогенність поневоленої України чудово усвідомлювали і в сталінському Політбюро, і в польській Дефензиві, і в гітлерівській Рейхсканцеляpії.

Гітлер спекулював на українському питанні, щоб приспати чуйність переможців Першої світової війни – Британії, Франції, США.

Геббельс у 1935 році картинно обурювався фактом Голодомору і запевняв, що нацисти ніколи не опустяться до більшовицької практики масового винищення мирних громадян.

Переозброєння і прикордонні анексії Німеччини (заборонені за підсумками післявоєнних домовленостей) нацисти виправдовували, в тому числі, підготовкою до "визволення України".

Після розчленування Чехословаччини в 1938-1939 роках західні "миротворці" чекали, що біснуватий фюрер нарешті залишить у спокої Європу і піде завойовувати "життєвий простір для німецького народу" в СРСР.

Нібито підтвердженням таких здогадів якраз і було утворення автономної Карпатської України у складі знесиленої Чехословаччини.

На Заході цю автономію сприймали не інакше, як німецький плацдарм, як українську іреденту, націлену проти УРСР. Варто визнати, що карпатські українці частково погоджувалися на таку роль і сподівалися на німецьку підтримку.

Ось за таких обставин і з’явився випуск журналу "Look", датований 14 березня 1939 року.

Фрагмент карти. Два чорних маршрути

Все трапилося інакше.

Карта з американського журналу застаріла ще в день виходу.

Бо 14 березня 1939 року уряд Словацької автономії проголосив незалежність Словаччини і вихід її зі складу Чехословацької республіки.

Наступного дня, 15 березня міжвоєнна Чехословаччина припинила існування як держава.

Те, що від неї залишилося, з офіційної згоди празького уряду увійшло до складу Третього рейху під назвою "Протекторат Богемії та Моравії".

Про заявлені в Мюнхені французько-британські гарантії територіальної цілісності вже ніхто й не згадував. А самотужки воювати проти нацистів влада Чехословаччини знову відмовилася.

Капітан Карел Павлік (1900-1943), командир кулеметної роти 3-го батальйону 8-го Сілезького полку Збройних сил Чехословаччини. Організував та очолив оборону казарм у м. Містек 14 березня 1939 року. В ході кількагодинного бою 84-й піхотний полк Вермахту втратив убитими до 18 військовослужбовців. Битва за казарми у Містеку стала єдиним випадком організованого збройного опору чехословацької армії німецьким окупантам. Решта 1,2 млн військових виконали урядовий наказ "уникати провокацій". У підрозділі Павліка служило й кілька українців з Закарпаття. Фото: radio.cz

Тож якби редакція Look випустила матеріал про Україну на два тижні пізніше, на журнальній карті поменшало б жовтого (Чехословаччина) кольору, натомість би додалися чорна (Німеччина) та рожева (Угорщина) барви.

Бо того ж 15 березня 1939 року Гітлер - замість сприяти державним амбіціям українців, як прогнозували експерти Look'у - остаточно віддав Закарпаття угорським союзникам.

Українці були хоч і германофілами, але не гітлерівськими маріонетками. Відділи Карпатської Січі [так називалися збройні сили новоствореної держави - ІП] без надії на успіх встали на захист незалежності.

Військовослужбовці "Карпатської Січі". Перша половина березня 1939 року, Хуст. Фото з архіву Гарвардського університету (США), оцифрував Володимир В'ЯТРОВИЧ

Таким чином, Карпатська Україна стала першою державою у передвоєнній Європі, яка вдалася до збройного опору гітлерівським планам з перекроювання кордонів.

"Умиротворення агресора" закінчилося.

Добровільну відмову Берліна від закарпатського плацдарму позитивно (і з полегшенням) сприйняли в Москві. Замість воювати проти Сталіна, Гітлер домовився із ним про розподіл Польщі.

Міжнародні події довкола Карпатської України стали тестовим майданчиком для німецько-радянського альянсу, якого так і не змогли передбачити експерти американських ЗМІ.

Вельми промовистим був завуальований сигнал Гітлеру у сталінській промові на 18-му з’їзді ВКП(б) [Всесоюзна комуністична партія більшовиків - назва Компартії СРСР до 1952 року - ІП].

15 березня 1939 року, німецькі війська входять до Чехословаччини Протекторату Богемії та Моравії. Зустріч переможців і переможених гібридної війни. Незважаючи на 300 років "общей истории", на обличчях чехів не помітно ентузіазму від споглядання своїх новоявлених "протекторів". Фото: extrastory.cz

Цей сигнал Сталін відправив з партійної трибуни в Кремлі 10 березня 1939 року - за чотири дні до виходу статті в журналі Look і за п'ять днів до початку боїв за незалежність Карпатської України. Цитата:

"Характерен шум, который подняла англо-фран­цузская и североамериканская пресса по поводу Советской Украины. Деятели этой прессы до хрипоты кричали, что немцы ... не далее, как весной этого года присоединят Советскую Украину ... к Карпат­ской Украине.

Похоже на то, что этот подозритель­ный шум имел своей целью поднять ярость Со­ветского Союза против Германии, отравить атмосфе­ру и спровоцировать конфликт с Германией без видимых на то оснований.

... Если отбросить прочь сумасшедших и обратиться к нормальным людям, то разве не ясно, что смешно и глупо говорить серьезно о присоединении Советской Украины к так называе­мой Карпатской Украине?".

Тобто "вождь радянських народів" натякав "вождю німецького народу", що насправді причин для конфлікту між Німеччиною та СРСР немає. І відкинувши "сумасшедших" з демократичних країн Заходу, "нормальні люди" з двох тоталітарних систем можуть домовитися.

Що зрештою і сталося 23 серпня 1939 року, коли у Москві між СРСР і Третім рейхом був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа. Цей документ нарешті розв’язав руки Гітлеру для початку масштабного військового конфлікту в Європі.

У грудні 1939 року провідні країни світу офіційно перебували у стані війни. А головний палій Другої світової тим часом вітав свого вірного союзника Сталіна з днем народження на шпальтах "Правди" - головної газети СРСР. У відповідь Сталін подякував Гітлеру за "дружбу народів Німеччини й СРСР, скріплену кров'ю". Кров'ю яких саме народів кріпилася ця вампірська дружба, "Правда" не уточнила

Перші удари Другої світової війни прийняв на себе не Радянський Союз, як того сподівалися на Заході, а Польща (вересень 1939), Норвегія (квітень 1940), Франція (травень 1940), Велика Британія (липень 1940).

Гітлерівська мантра про "визволення України" виявилася блефом. Спочатку Берлін вирішив домогтися реваншу за Першу світову, програну Німецькою імперією саме на Західному фронті.

Джерело: LIKБЕЗ. Історичний фронт

Автор: Максим МАЙОРОВ

Примітки від ІП: Павло СОЛОДЬКО

Копію статті надала Оксана ЮРКОВА

Оцифрування карти: Український музей-архів у Клівленді (США), Лариса ЗАРІЧНЯК

-------

 ТАКОЖ:

Фашизм повертається до Європи. З Росії

"Українське питання" напередодні Другої світової війни

1939: проголошення незалежності Карпатської України. ВІДЕО

Україна - найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року

"Гітлер, Сталін та Україна. Безжальні стратегії". Найпопулярніший текст ІП

В 1930-40-х роках Україна була найсмертельнішим місцем на Землі

Путін = Гітлер. В Європі порівняли Крим-2014 і Судети-1938

Американський агітпроп часів Другої світової. ПЛАКАТИ

Степан Вайда - боєць "Карпатської Січі" та Герой СРСР

Карпатська Україна та її армія. Унікальні ФОТО

Все за темою "КАРПАТСЬКА УКРАЇНА"

Все за темою "КАРТИ"