Динамічний музей: підсумки освітніх подорожей
"...Найбільш класні і просунуті музеї були невеличкого розміру і знаходилися не в столиці, а в маленьких містечках. Ми на власні очі переконалися у тому, що зробити сучасний музей можна, навіть не маючи багато грошей..."
В рамках проекту "Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики живого музею" працівники українських природничих музеїв здійснили подорожі з робочими візитами до природничих музеїв чотирьох країн: Нідерландів, Росії, Німеччини та Великобританії.
Проект ініційований Державним природознавчим музеєм НАНУ у Львові та підтриманий грантовою програмою Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" в рамках проекту "Динамічний музей".
Враженнями від втілення освітньої ініціативи ділиться Наталія ДЗЮБЕНКО, керівниця проекту та наукова співробітниця Державного природознавчого музею НАНУ.
- Як виникла ідея освітніх подорожей за кордон в рамках проекту "Динамічний музей"?
- Проект складається з трьох частин. Найголовнішим його завданням є відновлення основної експозиції музею. Друге завдання – налагодження різних форм музейної комунікації та освітніх програм. Третя і дуже важлива складова проекту – це освіта музейників.
Власне, однією з частин цього завдання і стали освітні подорожі закордон. У найпершій нашій проектній пропозиції освітніх подорожей не було. Адже це така коштовна забавка, і не всі музеї можуть собі це дозволити. Але за рекомендацією Експертної Ради ми включили такі подорожі.
Наполягаючи на цих поїздках, члени Експертної Ради мали сумніви, що наш музей, який не працював майже 20 років, зможе зробити сучасну експозицію. Саме тому запропонували поїздки як швидкий спосіб підвищення кваліфікації.
 |
| Наталя Дзюбенко |
Але щоб за грантові кошти ми не стали "найголовнішим" музеєм, було запропоновано сформувати групи, які складатимуться наполовину з працівників нашого музею, а решта – з інших музеїв України.
Усіх учасників відбирали на конкурсній основі – кандидати мали відповідати чіткому переліку вимог і написати мотиваційний нарис. Також ми заручалися рекомендаційним листом від керівника установи, де було вказано, що кандидат на поїздку матиме можливість втілювати отримані досвід і знання.
- Які поїздки відбулися в рамках проекту?
- Відбулося чотири професійно-пізнавальні подорожі. Перша – у жовтні 2013 року – до природничих музеїв Королівства Нідерландів.
До складу групи з 8 осіб увійшли як працівники Державного природознавчого музею, так і співробітники інших музеїв України: Луганського обласного краєзнавчого музею, Чорноморського біосферного заповідника (м. Херсон), Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка, Національного науково-природничого музею (м. Київ).
Вдалося відвідати Природничий музей Брабант (Natuurmuseum Brabant, м. Тілбург), науковий центр "Немо" (Nemo, м. Амстердам), музей "Музеон" (Museon, м. Гаага), Музей світових ґрунтів (World Soil Museum, ISRIC, м. Вагенінген), Природничий музей (Muséum des sciences naturelles, м. Брюссель).
Окрім природничих, команда відвідала ще й мистецькі та історичні заклади, серед яких Національний художній музей (Rijksmuseum), Музей Амстердаму (Stedelijk Museum), Музей Вінсента Ван Гога (Van Gogh Museum) тощо.
Планувалася також поїздка до Центрального природничого музею Нідерландів Naturalis Museum в м. Лейден. Але, нажаль, вона не відбулася через складні погодні умови – країну атакував атлантичний ураган "Святий Юда".
- Наступна подорож була до російських музеїв?
- Так, на початку 2014 року ми завітали до природничих музеїв Москви. Цього разу, окрім наших працівників, у подорож вирушили співробітники Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка, Державного музею природи Харківського національного університету та краєзнавчих музеїв міст Рівного та Нетішина.
- Чому обмежилися лише Москвою?
- Росія величезна і, звичайно, охопити все за одну поїздку просто неможливо. Ми усвідомлювали, що найбільший інтерес для нас становлять музеї, подібні до наших за площею, та ті, що впроваджують різноманітні освітні програми.
Таким чином, група відвідала чотири музеї: Державний біологічний музей ім. К. А. Тімірязєва, Державний Дарвінівський музей, Палеонтологічний музей і Музей землезнавства Московського державного університету.
- Де ще побували музейники?
- Відбулася поїздка до музеїв Німеччини, охопивши Берлін, Франкфурт, Штутгард і Мюнхен. Під час подорожі ми відвідали Природничий музей Берліну (Museum für Naturkunde Berlin), Дослідницький інститут і Музей Зенкенберг – дуже цікава установа, яка об’єднує декілька дослідницьких інститутів природничих профілів і три природничі музеї.
Ми були у штаб-квартирі Зенкенберг у Франкфурті-на-Майні (Senckenberg), відвідали Музей у Льовенторі (Museum am Löwentor), Природничий музей у Штутгарді (Staatlichen Museum für Naturkunde Stuttgart). А в Мюнхені – Палеонтологічний музей та Музей людини та природи.
Протягом поїздки відбувалися зустрічі з працівниками музеїв, які нас знайомили і з експозицією, і з тим, як готують нові виставки, і зі сценаріями роботи із аудиторією музею.
Останньою в рамках проекту була поїздка до музеїв Великої Британії. Окрім працівників Природознавчого музею Львова, до групи долучилися музейники з Донецька, Мелітополя, Чернівців та Львова.
Зазначу, що нам довелося дещо скоротити тривалість подорожі, адже бюджет планувався тоді, коли гривня була дещо в іншій вазі. Тим не менше за тиждень, що група знаходилася в Англії (з 11 по 17 травня), маємо море вражень.
Програма поїздки вийшла дуже насиченою. Протягом тижня ми відвідали Природничий музей Лондона (Natural History Museum), Природничий музей Оксфордського Університету (Oxford University Museum of Natural History), Музей науки (The Science Museum), Британський Музей (British Museum).
А також завітали на найбільшу у Європі виставку музейного обладнання та експозиційних технологій Museum and Heritage show.
- Що найбільше вразило на цій виставці?
- Там вражає все! Але найбільше – ціни обладнання. Ще раз переконуємося, що сучасний музей – це дуже дороге задоволення. Особливо це стосується природничих музеїв, музеїв науки, а також тих, де експонати потребують особливого рівня безпеки.
На виставці взяли багато цікавих каталогів. Дуже сподіваємося, що і в Україні найближчим часом також почне розвиватися ринок музейного обладнання. Інакше все це сучасне та закордонне ще довго буде не по кишені нашим закладам.
- Але, напевне, з’явилися і думки з приводу того, що можна буде впровадити і без значних витрат вже найближчим часом?
- Ці поїздки тим і цікаві, що під час їхнього проведення з’являється дуже багато різних ідей. До того ж і групи у нас кожного разу були інші. Такий симбіоз музейників з різних регіонів продукує постійні дискусії, обговорення, обмін враженнями.
Найсильніше нас здивувало те, що найбільш класні і просунуті музеї були невеличкого розміру і знаходилися не в столиці, а в маленьких містечках. Ми на власні очі переконалися у тому, що зробити сучасний музей можна, навіть не маючи багато грошей.
Чого оті маленькі музеї такі круті? Бо постійний фінансовий голод вимагає від них креативності. Саме тому працівники шукають прості, але геніальні рішення.
Наприклад: для того щоб пояснити особливості харчування хижих птахів, можна списати цілу стіну текстом (який ніхто не читатиме), можна поставити мультимедійний кіоск, у якому міститиметься майже вся Вікіпедія…
А можна, як у швейцарському місті Вінтертур, посадити сову сипуху на невелику вітрину з висувними шухлядами. Відкриваючи кожну наступну, ви у зворотньому порядку бачите пелетки – фрагменти скелетів гризунів, повні скелети гризунів, опудала мишок. Без будь-яких підписів і мультимедійних засобів ви назавжди запам’ятаєте, що таке совина пелетка, як вона утворюється і кого ж, власне, ця сова їсть.
- Скажіть, а чи допомагав хтось з організацією маршруту та програми подорожі?
- Що стосується контактів з музеями та посольствами, а також допомоги під час складання програм відвідин музеїв, тут ми завдячуємо представникам декількох організацій.
Зокрема, у подорожі до Нідерландів нам допомогла Асоціація музеїв Нідерландів, до Німеччини – Гьоте Інститут України, ну, а до Великої Британії – Британська Рада України та Лондонський офіс Британської Ради. Вони самі домовлялися з музеями, у яких ми мали нагоду побувати, допомагали з організацією візиту, радили щодо місцевого транспорту. Також вони надали нам візову підтримку.
Підсумовуючи, хочу сказати, що, якби не грантова підтримка, то такий важливий освітній проект навряд чи було втілено.
Наш музей, як більшість державних установ, вже давно не має коштів на закордонні відрядження своїх працівників, не кажучи вже про втілення міжмузейних проектів за власний рахунок. Якщо з’являються якісь вільні кошти, то вони одразу йдуть на охорону, ремонт даху, осушування підвалів та вирішення інших проблем, які загрожують життєдіяльності установи.
---------------------------------
Коментарі музейників:
Назар СМІРНОВ, науковий співробітник відділу природи Чернівецького обласного краєзнавчого музею:
- У британських музеях мені довелося побувати вперше, хоча мріяв я про це вже давно, адже це одні з найвідоміших музейних закладів світу.
Особисто мене в більшості тих музеїв, де нам з колегами довелося побувати під час нашої мандрівки, вразили їхні розміри, архітектура будівель, масштабність експозицій і величезна кількість відвідувачів. Біля входів до деяких музеїв ми навіть бачили черги – явище для України атипове!
Звичайно, і самі експозиції закарбувалися в пам’яті завдяки тим експонатам, які на них демонструють. А ще більше – завдяки методичним підходам і техніці їхнього подання відвідувачам.
Зокрема, в природничих музеях, де ми побували, є можливість не лише оглянути експонати, а і буквально доторкнутися до них. Або навіть провести невелике дослідження, у тому числі із застосуванням сучасної техніки.
Тобто згадані установи є не просто складами речей, предметів чи обєктів. Це заклади, де буквально кожен відвідувач може на певний час відчути себе вченим. А це має неабияке значення для популяризації роботи науковців і музейників, насамперед, серед дітей і молоді.
При цьому музеї в Британії – це не лише академічні установи, які популяризують знання. Значною мірою вони зараз є розважальними закладами, де можна приємно провести час (наприклад, з сім’єю). Що, звичайно, сприяє високій відвідуваності музеїв та їхній популярності не лише серед приїжджих туристів, але і серед місцевих мешканців.
Поїздка до британських музеїв дала мені можливість отримати чимало корисної інформації стосовно новітніх підходів у побудові експозицій, художнього та технічного вирішення представлення експонатів, а також роботи із сучасним відвідувачем. Сподіваюся, ці знання стануть у пригоді під час огранізації експозиції музею, де я працюю.
Олена ГЛУБОКА, керівник просвітницького відділу Донецького краєзнавчого музею:
- По-перше, я була абсолютно зачарована Англією! А по-друге, можливістю відвідати музеї, у яких є чому навчитися. Поїздка видалася не лише дуже корисною, а й дуже добре спланованою. І, що особливо важливо, для нас було організовано зустрічі з колегами з британських музеїв.
Ми спілкувалися з кураторами колекцій, хранителями, фахівцями, відповідальними за зв'язки з громадськістю та залучення відвідувачів. Ми мали можливість спілкуватися, ставити запитання. Це безцінний досвід!
Звичайно, дещо ми знали, а дещо було для нас новим і дивним. Ми все записували, фотографували... Приємно, що була можливість самостійного відвідування деяких музеїв, які не входили до плану поїздки. Ми були абсолютно зачаровані британським Природознавчим музеєм. Я одразу написала донецьким колегам, що це найфантастичніший музей з усіх, які я бачила!
Те, до чого сьогодні музейники України тільки приходять, усвідомлюючи важливість інтерактивних засобів спілкування з відвідувачами, – британські музеї експлуатують вже багато років. І це при всій їхній показній консервативності.
Ми були здивовані не тільки масштабами, але й подачею. Робота з відвідувачем організована там на найвищому рівні: музей змушує людину думати, ставити запитання, запам'ятовувати, провокує її активність. Причому, часто це зроблено простими засобами, що не потребують великих витрат.
Так, у Природознавчому музеї ми взяли кілька ігрових завдань, які збираємося втілити на літніх канікулах під час свого проекту "Археологічна пісочниця". Походом у світ музейної фантастики для нас також стала виставка музейного обладнання.
Дійсно, у нас поки немає нічого подібного. Але цей візит був натхненним і збудив серед нас бурхливу дискусію на тему того, яким чином ми можемо використовувати отриманий досвід у своїх музеях. Емоційно та професійно ця поїздка нам дуже багато дала. Досі перебуваю під враженням від подорожі.
Підготувала: Анжела ХАЧАТУРОВА
Дивіться також:
Стратегія музею. Що це таке і навіщо
Ця командна гра "музей". На прикладі Львова
Природничий музей: репетиція оркестру. Колоквіум 2
Екскурсія фондами Львівського природознавчого. ФОТО
10 млн на модернізацію музеїв. Як будуть витрачені ці кошти
Колективний портрет українців, які відвідують музеї. СОЦІОЛОГІЯ
