Данило Яневський: "Роман Шухевич не потребує цяцьок на своїй труні"
"Шухевич загинув у бою, загинув зі своїми солдатами. Він знав, що на нього чекає і міг відійти на Захід, але цього не зробив. Своїй зв’язковій, яка була в останній день його життя поруч, він сказав: "Незалежність проголосять комуністи, але ми того не дочекаємось"..."
Книга "Жертва УПА. Місія Романа Шухевича" вийшла нещодавно й уже зазнала різкої критики. Зокрема, її автора, історика й журналіста Данила Яневського, звинувачують у тому, що він зображає українських повстанців "селюками" та не підкріплює деякі зі своїх тверджень документами.
За словами самого Яневського, використані ним документи можна поділити на чотири масиви. Перший - стотомне видання "Літопису УПА" та опубліковані після проголошення незалежності документи з радянських архівів (зокрема, архівів КГБ).
Другий – мемуари командирів УПА та діячів ОУН, від Степана Стебельського до Ярослава Стецька. Третій – дослідження істориків Петра Содоля, Тараса Гунчака, Івана Патриляка, Олександра Зайцева, Дмитра Вєденєєва, Ігоря Альошина та інших.
Четвертий - артефакти УПА, які зберігаються у фондах Українського Національного музею в Чикаго.
Знання - сила. Читайте правду про УПА, а не політичні блоги. ДАЙДЖЕСТ
Загалом, як стверджує Данило Яневський, у процесі роботи над останньою книгою «Проекту “Україна”» він перечитав 50-60 тисяч сторінок різних джерел. Із його формулюванням походження нинішньої української держави також, імовірно, схоче посперечатись чимало істориків і публіцистів:
"Україна в її нинішніх кордонах є найперше наслідком злочинної угоди між Сталіним та Гітлером, пакту Молотова-Ріббентропа плюс великодушного дару Президії Верховної Ради СРСР у вигляді Кримського півострова.
Ми, з іншого боку, остання імперія Європи, яка мала своє історичне ядро, до якої в різні часи, вибачте, що руками розмахую, штучно приєднувалися різні території і всі вони не мали спільного минулого, спільної міфології. Вони, правдоподібно, не мають спільного сучасного, якщо не брати до уваги того, як цьому спільному дають раду сім мільйонів трудових емігрантів".
Про місце Української повстанської армії в історичній пам’яті українців говоримо з паном Яневським у Львові, куди він приїхав як гостьовий викладач Школи журналістики Українського католицького університету.
– Пане Даниле, чому для вас Роман Шухевич, а не Степан Бандера став героєм №1 визвольного руху на Західній Україні?
– Мій герой – Ісус Христос, перш за все. Мої герої – Блаженніший Любомир Гузар, владика Борис Ґудзяк, моя дружина, а також мільйони українців, які показали свій характер під час Другої світової війни.
Я спираюся на факти, адже я – науковець.
Критика книги "Проект Україна" від голови ОУН Богдана Червака
Роман Шухевич – солдат. Професійний солдат, проти якого воювало, увага: 500 тисяч солдатів Четвертого Українського фронту з важким озброєнням, 18-та повітряна армія на території семи тодішніх областей України (тепер їх п’ять), де чисельність населення складала приблизно вісім мільйонів.
Плюс 31-ша армія – 110 тисяч людей з важким озброєнням; шість із 68-ми дивізій внутрішніх військ НКВД – професійні карателі, кожна дивізія по 15 тисяч, з важким озброєнням, отже, 100 тисяч на території сучасної Західної України.
Плюс територіальні органи НКВД. Плюс озброєний до зубів партійний і комсомольський радянський актив; декілька тисяч перевербованих сексотів, чи людей, яких силою або під загрозою смерті змусили "здавати" ближніх.
Все було спрямовано проти однієї людини – Романа Шухевича, проти солдат його армії, чисельність якої в різний час коливалася від декількох десятків до декількох сотень тисяч.
В УПА було всього кілька тисяч бійців. Свідчення Клима Савура. ФОТО
І, нарешті, останній бій Романа Шухевича – один проти 600, який відбувся в селі Білогорща поблизу Львова в березні 1950 року. Йому протистояло понад півтисячі бійців оперативного резерву 62-ї дивізії внутрішніх військ НКВД СРСР.
 |
| Посмертне фото головного командира УПА Романа Шухевича |
Я не знаю подібного випадку у всій світовій історії. Роман Шухевич загинув у бою, загинув зі своїми солдатами. Він знав, що на нього чекає , й міг відійти на Захід, але цього не зробив. Дарії Гусяк, своїй зв’язковій, яка була в останній день його життя поруч, він сказав: "Незалежність проголосять комуністи, але ми того не дочекаємось".
У пошуках могили Шухевича. Насправді її досі не знайдено
Як кожен солдат, який загинув у бою захищаючи свій народ і свою землю, він потрапив у народний епос, щось на зразок нашого відповідника германської Вальгалли.
– Ви говорите про жертву УПА. У чому жертовність?
– Жертва УПА – це жертва українського народу. Фактично УПА – це декілька десятків парамілітарних партизанських загонів, які більш чи менш розрізнено діяли на великій території.
Жертовність їх полягала в тому, що вони вели безнадійну боротьбу. Вони знали, що на них чекає. Вони обрали між рабством і смертю зі зброєю в руках.
Подібний вибір ніколи не стояв переді мною, слава Богу, і, можливо, саме завдяки таким людям. І це викликає певні почуття, які я спробую трансформувати в свої молитви.
"Кто такие бандеровцы и за что они борются". Текст для російськомовних
– Один зі складних епізодів в оцінці дій УПА – події на Волині 1943-го року. Що тоді трапилося? Хто несе відповідальність за злочини проти мирного населення?
– Існує усталений стереотип, що це українсько-польська війна. Це неправда. Це була стихійна боротьба громадян Польщі українського та польського походження.
Відповідальність за те, що відбувалося на цих територіях, згідно з нормами тодішнього міжнародного права, несла окупаційна адміністрація. Такою окупаційною адміністрацією був рейхскомісаріат "Україна", який очолював гітлерівський гауляйтер Еріх Кох.
Про Коха казали, що він був радянським агентом. Є певні докази цього - я нагадаю тим, хто не знає, що він закінчив своє життя в комфортних умовах у польській в’язниці довго по війні.
1986: Останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріка Коха. ВІДЕО
Документи дозволяють нам сформулювати тезу про те, що цей конфлікт був спровокований після Курської битви і висадки західних альянтів на території Італії німецькою окупаційною адміністрацією для того, щоб розпалити українсько-польський конфлікт і деморалізувати місцеве населення.
Збройний українсько-польський конфлікт був мрією окупаційної адміністрації. Німці пропонували зайнятися цією "благородною" справою Андрію Мельнику. Він категорично відмовився. Отже, це колосальна драма для громадян однієї держави, для двох народів – українського та польського.
 |
| Жертви людовбивства на Волині. Польська родина у знищеному селі Ліпніки під Костополем. Але аналогічні фото є і з українських сіл |
Наголошую, що відповідальність за це на рейхскомісаріаті "Україна", німецькій окупаційній адміністрації, і, як це не дивно, на уряді ІІ-ої Речі Посполитої. У мене є тільки одне питання: до якого стану треба було довести цих людей, щоб вони різали одне одного косами, серпами і забивали молотками?
Всі матеріали ІП за темою "Волинська трагедія"
– На той час Україна вже два роки перебувала у складі Радянського Союзу. Якою була роль радянських загонів у тих подіях?
– Дуже важко сказати. Очевидно, що це були загони НКВД, професійні терористи. Якщо документи про це є, то вони десь глибоко на Луб’янці лежать. Вони не лежать на поверхні, але очевидно, що такий мотив у них був.
Легендовані під УПА чи польську партизанку окремі енкаведисти чи окремі загони очевидно могли робити провокації. Для такого припущення є підстави. Доктор Дмитро Вєдєнєєв встановив факти використання замаскованих груп НКВД під виглядом УПА для терору місцевого населення, з тим, щоб його налаштувати проти націоналістичного підпілля.
 |
| Пропагандистська листівка ОУН |
– Логіка дій українських націоналістів у 30-40-х роках минулого століття, зокрема їх намагання заручитися підтримкою нацистської Німеччини, пов’язана з тодішніми геополітичними обставинами. Однак сучасна оцінка цих дій є вкрай контроверсійною: від герої до колаборанти? То хто вони у вашому розумінні?
– Ми намагаємося поставити їм оцінку, дивлячись на те, що відбувалося тоді, з позицій сьогоднішнього дня, коли ми знаємо те, про що не здогадувалися вони, бо певні події ще не відбулися.
Ніхто не знав, що будуть масові винищення євреїв на теренах Східної Європи, причому не євреїв взагалі, а ашкеназів, а не сефардів. Це є одна з найбільших загадок тієї війни, до речі.
"Голокост від куль". Спецпроект "Історичної правди"
В будь-якому разі, ті люди мали перед собою мету, мету дуже просту – боротьба проти комунізму. Звірства комуністів в Європі, на території Польщі, Німеччини, колишньої Російської імперії взагалі не піддаються оцінці. Це за межами добра і зла, якщо використовувати термінологію Ганни Арендт, за межами розуміння.
Боротьба з комунізмом була для них святою справою і зробити спільний фронт у боротьбі проти комунізму стало питанням життя і смерті, тому вони йшли на перемовини з Гітлером.
 |
| Беніто Муссоліні, Адольф Гітлер, Едуар Даладьє, Невіл Чемберлен після підписання Мюнхенського пакту, 1938 р. |
Чи вони були рівною стороною у цих перемовинах і колаборантами? Ні, найбільшими колаборантами Гітлера в тридцяті роки були уряди Великої Британії, Франції, Італії, які підписали з ними Мюнхенські угоди, і Радянського Союзу – товариш Сталін особисто та комуністична партія, які у 1939 році підписали з Гітлером злочинну угоду про поділ польської держави. Ось і вся відповідь.
1939: Парад Перемоги у Бресті - нацисти і сталінсти разом. ВІДЕО
А українські націоналісти пристосовувалися до обставин часу. Чи є героями ті члени ОУН, які у 1943-1945 роках витягли з німецьких концентраційних таборів як мінімум - бо знаємо про це з одного збереженого документа - вісім з половиною тисяч радянських вояків?
Не говорячи про те, скільки вони харчів, одягу, книжок, предметів культу, медикаментів зібрали зі своєї платні, заощаджень, зі свого дуже тонкого гаманця, по греко-католицьких катедрах, аби передавати тим людям у концтаборах, яких Сталін викинув на сміття в буквальному сенсі цього слова. Нехай люди самі вирішують.
 |
| Газета ОУН "У бій!", м. Косів, що на Прикарпатті |
– Чи потребують вояки УПА, лідери повстанського руху державного визнання та вшанування?
– Якщо дивитися на це з точки зору міжнародного права, яке діяло на той момент, то мусимо сказати, що їх статус чітко визначений Гаазькими конвенціями: вони не були воюючою стороною у Другій світовій війні.
У Другу світову війну такими сторонами визнані Німеччина, Італія, Угорщина, Іспанія, Радянський Союз, Сполучені Штати, Великобританія… Сорок держав.
УПА була більш "робітничо-селянська", ніж радянські партизани
Упівці були комбатантами. Їх юридичний статус чітко визначений. Повстанців не можна було трактувати як бандитів. Вони знаходилися під захистом Червоного Хреста у випадку потрапляння в полон, а також під захистом міжнародного права.
Якщо говорити про етичний момент, безперечно, це жертовні люди, які віддали своє життя за те, щоб захистити свої сім’ї, свою людську гідність, своє майно, своїх дітей, своїх дружин, сестер, матерів.
 |
| Повстанці-гуцули |
Це є колосальна драма, і це драма їхня та наша. Вони віддали свої життя за Україну, яка, як вони мріяли, стане демократичною, правовою, в якій буде "свобода народам – свобода людині". Це потребує глибших роздумів та дуже багато наших щирих і глибоких молитов. Їм все одно, це для нас важливо.
– Історія з присвоєнням та скасуванням звання Героя України Степану Бандері, як на мене, профанує історію УПА, принижує самих ветеранів...
– Уся нагородна система сучасної України – перепрошую за грубе слово – це відрижка Радянського Союзу. Нагорода в будь-якій цивілізованій країні є відзнакою за пролиту за свою Вітчизну кров.
Залишилося 253 Герої України. Хто вони?
У нас героями України є банщики чи поети, які оспівують величну фігуру нашого президента в лазні. Правдоподібно, що скоро будуть повії.
Якщо трактувати Степана Бандеру та Романа Шухевича як прислужників комуністичного режиму, то вони, безперечно, заслуговують нагороди від посткомуністичної України, якою є наша держава, олігархічної України.
Якщо говорити про нагороди, які видає чи присуджує народ, то оцінки давно поставлені. Я можу їх приймати, а можу не приймати. Можу погоджуватись, або ні.
Роман Шухевич з військово-політичної точки зору таким героєм є. Він не потребує всяких цяцьок на своїй труні. Це ми по життю потребуємо вшановувати його пам'ять.
 |
| Листівка українських повстанців |
– Як ви вважаєте: чи зможе колись героїка та жертовність УПА знайти суспільний відгук на Сході та Півдні України? Чи сприйматимуть вояків УПА своїми у Харкові, Одесі та Сумах?
– Ні. І причина тут тільки в одному: комуністи так загидили людям мізки, що нинішня генерація, до якої належу і я, у масі своїй уже не спроможна сприйняти правду. Вони виховані на міфах, їм комфортно у цих міфах, і нехай вони у них живуть.
Осмислення ролі УПА важливе для тих, хто бажає, хоче, сподівається майбутнього нашої країни і нашого народу, його продуктивного розвитку.
Будь-який народ, який прагне продуктивного розвитку, потребує своїх героїв. Не фіглярів, не пустодзвонів і пустоцвітів, а реальних героїв. І, безперечно, Роман Шухевич, так само як Всеволод Змієнко, Марко Безручко, Микола Василенко та багато інших, є реальним героєм нашої країни, і нам є чим пишатися.
Читайте також:
Історик Джон-Пол Химка: "Розуміння минулого - важливіше від бандер і шухевичів"
Одеська криївка. Шухевич лікувався на Чорному морі під носом НКВД
