Відкритий лист колективу НХМУ до Кулиняка

МІРОНОВА Т.В.

...Я прийняла Нацмузей у квітні 2012 року.  Мало сказати, що були серйозні проблеми в організації  роботи всіх напрямків.

З порогу на мене одразу звалилися складні питання боргів, відсутності документообігу, недостатньо коштів на рахунку спецфонду … та аварійна господарська діяльність.

1) Красномовний факт: перші дні моєї роботи пожежна служба міста опечатала частину  будівлі музею, адже вже протягом кількох років належним чином не виконувалися відповідні запобіжні заходи та вимоги...

Скажіть, хто був би винний, якби, не дай Боже, згоріли всі національні художні скарби у сховищі? Пожежники? Чи, може, ображені заступники, … та ні, в них же освіта мистецтвознавців, вони ж не професійні рятувальники від вогню, вони б, певно, знайшли крайніх в "державі", яка не виділяла коштів та вийшли б на мітинг на свій захист вже не на сходи, а на музейне попелище…

...Тільки уявіть, безцінні скарби, накопичені Україною за десятки років, щодня протягом всього останнього часу знаходились у стані небезпеки, тобто по суті перебували на пороховій бочці.

Дається взнаки також вкрай аварійний загальний стан будівлі та труби комунікацій з латкам у сховищі…. І кожен день роботи музею сьогодні – це скоріше подвиг технічних служб, але аж ніяк не мистецтвознавців, на жаль ….

Мені вдалося нормалізувати ситуацію. Система оповіщення про пожежу вже працює, у наступному році буде встановлена сучасна система пожежогасіння. 

Тривають проектні роботи по налагодженню безпечного та якісного електропостачання по всій будівлі.

Ми маємо просто жахливий стан системи водопостачання, наприклад, на п’яти метрах труби налічується до десятка хомутів і в разі її прориву всі сховища з картинами можуть бути затоплені. В листопаді відбудеться повна заміна труб, всі підготовчі роботи завершуються.

Чому це так важно було організувати протягом стількох років? 

2) Я відповідально працюю та забезпечую життєдіяльність музею, створюю належні умови та усі можливості для організації та проведення запланованих виставок. 

Змушую виконувати свої обов’язки та працювати опозиційно налаштовану частину колективу, щоб через нашу внутрішню складну ситуацію не страждали партнери, відвідувачі, художники.

На інтриги в мене немає часу, і я відмовляюся від багатьох "викривальних" інтерв’ю, щоб не шкодити репутації музею, особливо в період міжнародних виставок в його стінах.

В мене запитують: навіщо тобі такий тягар, ця невдячна боротьба зі старим "радянським" підходом і дріб’язковими людьми, ці інформаційні війни… ?

Я відповідаю: "Так, я можу собі дозволити організовувати успішні арт-проекти в Україні та світі, як просто Тетяна Міронова. Однак, як киянка, як українка, як громадянка, я не можу спокійно дивитися на те, що відбувається з Головним музеєм країни сьогодні, як його потихеньку намагаються  розкрасти, зруйнувати  і створити навколо мутну водичку, в якій добре ловиться рибка, – зникають картини та важливі документи, псуються ікони, падають скульптури з фасаду, виходить з ладу пожежна сигналізація...." 

3) Що трапилося з усіма документами на будівлю НХМУ площею 4287 м2 та на цю ділянку землі…? Вони просто зникли!

Хто зацікавлений в тому, щоб забрати в центрі столиці такий ласий будинок, якого взагалі наразі на паперах просто НЕ ІСНУЄ ?

І хто за копійки кожного дня здає інтереси музею? І чому PR музею працює так, що відвідуваність з кожним роком падала?  

Кому потрібні відверто слабкі "мистецькі" керівники, які нічого не розуміють в документах, у юриспруденції, в організації взаємовигідних партнерських відносин, у міжнародних переговорах на високому рівні, у сучасному маркетингу, нових технологіях, які щодня порушують посадові інструкції, не знаються на елементарній економіці, не спроможні організувати прозору роботу з інвентаризації музейної колекції?

4) Наразі досі ніхто не володіє повною картиною, в якому стані знаходиться колекція, чи всі експонати є та перебувають в сховищах або є на експозиціях, що підтверджується належними документами..?.

Чи це просто порушення посадових інструкцій та халатне виконання службових обов’язків, чи за цим стоїть щось більш страшне, і ми можемо дізнатися про нові факти незворотних втрат музею?

До грудня цього року має бути проведена інвентаризація сховища та музейної колекції. Я виступаю за введення в роботу електронного каталогу та чіткої реєстрації кожного твору, а також за прозоре офіційне розслідування по всім фактам порушень.

5) Цікаво, що юридичні, правові питання музею, судові суперечки вирішує така компанія, як "Титич і партнери", де за цікавим збігом обставин працює колишня заступниця гендиректора музею.

Можливо, тут була організована якась схема: досі не можу знайти оригіналу договору про співпрацю музею з цією компанією, власне, на яких таких офіційних підставах здійснюється означена "допомога" музею…? 

6) Існують три Укази Президентів України, в тому числі і діючого Президента Януковича Віктора Федоровича про термінову організацію реставраційних робіт в музеї, просто іншими словами, робіт по врятуванню його, як такого. 

Вже близько 20 років питання не зрушується з місця. Кому це вигідно? Очевидно тим, хто підтримує колишніх керівників, які думали про свій день, а не про майбутнє музею...

7) Мені закидають, що я не маю багаторічного музейного досвіду роботи, але ж є показові світові приклади, коли успішні галеристи ставали успішними керівниками музеїв… Це факт.

Джефрі Дейч – директор Музею сучасного мистецтва (МоСа, Лос-Анджелес); в минулому – успішний галерист. За кілька років організував величезну увагу громадськості, медіа та відвідувачів до музею.

Ніколас Серота – директор Tate (мережа музеїв TateBritain та TateModern) до переходу в Tate очолював WhitechapelGallery в Лондоні. 

Адам Вайнберг - директор WhitneyMuseum (USA). У минулому – засновник AddisonGalleryofAmericanArt. За його керівництва музей увійшов в число ТОП-10 світових арт-інституцій. 

Дехто сьогодні говорить, що я не маю професійного відношення, наприклад, до музейних виставок "Українське бароко", "Нормандія". …Я фактично врятувала ці арт-проекти від організаційних негараздів, адже кожна з цих виставок була на межі зриву, закриття, заборони, відміни ВИКЛЮЧНО  через технічні труднощі, неузгодження по документам, пожежну небезпеку, через так і неналагоджену вчасно систему кондиціонування та інші причини.

….Невідома доля мистецької колекції "Градобанку", яка надійшла на збереження до музею, як державна власність….

...Отож, шановна громадськість, художники, арт-діячі, критики, якщо ви хочете мати радянську застарілу установу з усіма жахливими режимними традиціями ведення музейної справи, корупційними схемами (коли, наприклад, готівкою беруться кошти в кишеню за проведення мистецьких заходів), політикою відлякування відвідувачів, нехтуванням новими технологіями, організацією теплого болотця "для своїх", безладом в документах і "крайніх немає" ----- підтримуйте стару гвардію музейних робітниць-керівниць.

І тоді нічого не кажіть, коли раптом все в один день буде зруйновано, розсиплеться, зникне або згорить…. А до цього йде, якщо не вчинити термінових запобіжних заходів, не почати курс на Відродження та Модернізацію НХМУ, а не на його Апокаліпсис….

КОЛЕКТИВ НХМУ    

Національний художній музей України, як і усі музеї, є достатньо складною структурою, але ніколи не мав проблем з організацією роботи ані виставкової, ані реставраційної, ані наукової, ані фондової, ані просвітницької.  

1) Красномовним є той факт, що музей уже багато років працював над оснащенням приміщень системою пожежогасіння та оповіщення.

Робота з розробки цієї системи була розпочата ще 4 роки тому, коли розпочалась підготовка до ЄВРО-2012.

І у 2011 році, після проведення відповідних тендерів, розпочалась робота з монтування першої черги. Було повністю змонтовано (по усіх без виключення приміщеннях) систему пожежного оповіщення.

Отже, Міронова до цього процесу не має і не мала жодного стосунку!!!  

Пані Міронова за увесь цей час не знайшла однієї хвилини, щоб відвідати фондосховища і поцікавитись, яка ж система змонтована!

Змонтована система була зроблена за безпосередньої участі співробітників та завдячуючи  хранителям.

Про заміну труб ніхто в музеї не знає, ніхто не радився зі зберігачами, щодо цього і, врешті, хіба можливо замінювати труби під час опалювального сезону!?

Пані Міронова вочевидь не знає, що у підвальних фондосховищах, де існує найбільша загроза підтоплень, під час проведення ремонтних робіт було налито додатково під кутом підлогу, щоб у разі підтоплень вода не потрапила до фондосховищ.

2) За півроку праці пані Міронова половину часу провела за межами музею, її обов’язки постійно виконували інші працівники. Навіть склався жарт "в.о. в.о." генерального директора.  

Музейники завжди виконували свої обов’язки на високому рівні, організовували великі міжнародні виставки як в музеї, так і за його межами.

Чого варті виставки Ніко Піросмані, Франсіско Гойї, Пабло Пікассо? На якому високому фаховому рівні проходили виставки "Український модернізм" у Чикаго та Нью-Йорку, виставка Українського мистецтва ХІХ ст. у Амстердамі, що за два місяці зібрала близько 67 тисяч відвідувачів?

На жаль, за ці півроку в музеї склалася несприятлива психологічна атмосфера, пов’язана з бюрократизацією робочого процесу, протиріччями у вимогах керівництва і перекладанням на плечі колективу власних безпосередніх обов’язків та відповідальності. Це загрожує ефективності роботи.

Колектив музею в цілому безпідставно звинувачений у розкраданні ввірених йому цінностей. Маємо привід колективного звернення на захист нашої честі та гідності!

3) Про які документи на будівлю та на земельну ділянку пише пані в. о.? Хіба це не є справою державних та муніципальних установ, які опікуються подібними дозволами?

Вже впродовж кількох років ці проблеми намагаються вирішити музейні працівники, але проблема й досі існує, що підтверджується численними листами і зверненнями.

Хто з музейників конкретно "за копійки здає інтереси музею", що таке "відверто слабкі "мистецькі" керівники, які нічого не розуміють в документах, у юриспруденції…"

Напевно, Міронова не уявляє собі, що таке музейна наукова робота, не чула про наукові конференції, що регулярно проводяться, збірники, з наукових досліджень які видаються, десятки мистецьких видань і т. д.

Працівники, котрі, на думку Міронової, "не спроможні організувати прозору роботу з інвентаризації музейної колекції", створюють науково-інвентарні паспорти на усі експонати – про це може дізнатися кожен.

4) Пані Міронова пише про повну інвентаризацію сховища, але у нас їх аж 13!

Вона виступає за введення електронного каталогу! Чомусь вона не знає, що музейними спеціалістами була проведена величезна робота з проектування та створення необхідної програми з обліку.

Не знає, що до електронного інформаційно-пошукового комплексу "Музей" внесено вже велику частину колекції і ведеться вдосконалення програми.

Що таке "можливі нові факти незворотних втрат музею"? Питання - в межах схеми привчання громадськості до думки про те, що такі втрати можливі і вони обов’язково відбудуться.

Особливо загрозливо виглядає цей вислів на тлі зниклих поза музеєм картин Глущенка.

5) Адвокат Титич не мав би права працювати в суді, не маючи на це відповідних документів.

6) Вочевидь, Міронова не ознайомлена з тією роботою, яку провів колектив  щодо реконструкції та розширення НХМУ. Цю роботу засвідчують укази Президентів.

7) Так, перераховані успішні галеристи стали успішними керівниками музеїв - але після керування галереями, а не володіння ними!

Проекти "Міф. Українське Бароко", "Нормандія у живописі" були заплановані у 2010 році й процес підготовки виставок був проведений ще до призначення Міронової в. о.

Організація виставок проводилася зовнішніми кураторами і координувалася музейними працівниками за календарним планом, що був прописаний заздалегідь.

За ще одним пасажем: "Невідома доля мистецької колекції "Градобанку", яка надійшла на збереження до музею, як державна власність…." впевнюємося, що в. о. директора Міронова цілком не розуміється на проблемах музею, минулих і поточних, не бачить можливих  вирішень цих проблем і усі її звинувачення та констатації є не фаховими, сумнівними і не вартими уваги.

Колекція Градобанку зберігається більшою часткою в Національному банку України. Менша частка – 72 твори – була передана за постановою Генеральної прокуратури України до НХМУ в 2004 році і перебуває на постійному збереженні НХМУ. Твори заінвентаризовані, досліджені, опубліковані в музейному збірнику та неодноразово експонувалися у музейних залах.