Іван Миколайчук. Невідомі ФОТО життя і смерті
15 червня 2011
Іван Миколайчук народився у червні 1941-го і помер у серпні 1987-го. Шевченківською премією його нагородили посмертно, а звання народного Іван так і не отримав. Правда, він і без того був ним.
"Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко", - так про Миколайчука сказав Сергій Параджанов.
46 років життя. 34 ролі, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. Біографічна довідка.
Історична Правда пропонує підбірку фото, пов'язаних із геніальним актором, з колекції оператора ("Вавілон-ХХ", "Така пізня, така тепла осінь", "Небилиці про Івана") Юрія Гармаша.
Редакція ІП висловлює вдячність пану Юрію за те, що дозволив скористатися його фотоархівом.
Дивіться також інші матеріали за темою "КIHO"
Портрет Івана з портретом Івана. Фото Михайла Михалатюка (Чернівці)
З дружиною Марічкою. Фото: Михайло Михалатюк
Прем'єра "Білого птаха з чорною відзнакою" у Москві. Після заборони фільму "про бандерівців" він отримав Золотий приз 8-ого Московського кінофестивалю. І вже зимою вся Москва була у величезних рекламних плакатах, на яких, правда, важко впізнати Івана або Ларису Кадочникову. Фото: Олександр Найда
Іван Миколайчук, оператор Майя Степанова, Богдан Ступка (зіграв роль брата Ореста, яку не дозволили грати Миколайчуку), Борис Хмельницький, невідомий, Лариса Кадочникова, Юрій Іллєнко, оператор-постановник Віля Калюта біля готелю "Метрополь" у дні прем'єри "Білого птаха" в Москві. Фото: Олександр Найда
22 червня 1985 року. Луцьк. Фото: Марк Клейнерман (газета "Радянська Волинь")
В будинку літераторів у Пущі-Водиці під час написання сценарію про Миколу Лисенка
З колегою-сценаристом Іваном Драчем
Вибір натури для "Вавілону-ХХ". Житомир або Рівне. Зустріч з працівниками кінопрокату. Праворуч від Івана - художник Анатолій Мамонтов. Фото: Юрій Гармаш
На зйомках "Вавілону-ХХ". Спиною - Мальва (Люба Поліщук), на возі - Поет (Хостікоєв). За камерою - Юрій Гармаш. Фото: Георгій Горський
На зйомках "Білого птаха з чорною відзнакою". Фото: Олександр Найда
На зйомках фільму Юрія Іллєнка "Лісова пісня. Мавка". Фото: Леонід Крітенко
Іван і Федір Стригун (напарник Івана у "Пропалій грамоті") під час проб до фільму про композитора Миколу Лисенка за Івановим сценарієм. Фото: Леонід Крітенко
Іван та Юрій Іллєнко. 1982 або 1983 рік. Фото: Леонід Крітенко
Школа в селі Брусниця, де вчився Миколайчук. В окулярах - мама. Згадує сестра Фрозина: "Іван дуже переймався тим, що не може зробити, сказати усього, чого хотів... Після чергової заборони казав: "Півжиття мені відтяли". А одного разу обурився: «І це Україна? Де ви тут бачите Україну?.." Я кажу йому: "Іване, не говори дурниць, ти ще життя не знаєш. Я за румунських ще часів жила і пам'ятаю, що не можна було й слова українського сказати! А зараз — хочеш читай, хочеш співай!". Я ж думала: молодий, нічого він не розуміє. А Іван мені, подумавши, каже: "Румуни давили тіло, а москалі вбивають душу України. Ви цього не розумієте".
Школа у Брусниці. Перед учнями виступає Сергій Параджанов
Поминки в рідному Івановому селі Чортория (Чернівецька область). Режисер Леонід Осика ("Камінний хрест", "Захар Беркут")
Сергій Параджанов і актор Іван Гаврилюк
Сергій Параджанов
Дядько Івана по батьковій лінії і мама актора. З кіноамерою - оператор "Укртелефільму" Микола Гончаренко
У фільмі "Лісова казка. Мавка". Фото: Леонід Крітенко
