Примусова праця під знаком свастики. Українські остарбайтери в Третьому Райху

25 січня 2017

Оголошення, листи, робочі книжки, речі, фото... Ці кільканадцять артефактів вміщають трагедію більше двох мільйонів українців, яких відірвали від Батьківщини та перетворили на невільників.

Близько 13,5 млн робітників із 26 країн Європи в роки Другої світової війни примусово працювали в Третьому Райху. З-поміж них близько 2,4 млн були вивезені з території України. Це складає 48% від загальної кількості всіх остарбайтерів із СРСР.

Листи остарбайтерів вимпромінюють незвичайно сильну тугу за Україною.

"У мене в касі є 13 марок, але я б їх не схотіла, аби мені тільки додому", – писала Єфросинія Яременко з Гамбурга в травні 1943 року. А Олена Мудрук у відчаї нашкрябала послання рідним на листі черепиці, бо не одержувала давно жодної вістки з дому.

За словами професора Олександра Лисенка, остарбайтери – це перший і єдиний соціум Другої світової війни, який вдалося повернути сучасникам. Оскільки головним джерелом знань про долю примусово вивезених на роботи є їхні власні розповіді, завдяки ним з'явився доти незнаний напрям – усна історія.

Цьому посприяла політика післявоєнної Німеччини, яка виплачувала компенсації примусовим робітникам.Так сучасники дізналися про долю остарбайтерів у вимірі кожної окремо взятої звичайної людини. Рядовим воякам і партизанам у цьому сенсі пощастило набагато менше.

Ця колекція – лише вершки з-поміж 1000 експонатів, пов'язаних з українськими остарбайтерами, які зберігаються у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

У 1974-му, коли створювався музей, матеріалами фондів поділилися колишня республіканська виставка "Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників", що діяла в Києві впродовж 1946–1950 років, та Державний історичний музей УРСР.

122 документи (списки і опитувальні листи репатрійованих) з реєстру матеріалів радянських репатріаційних органів Київщини і Черкащини передані сином Ніни Буриченко, яка у 1940-х рр. була відповідальним секретарем Київської області і міської комісії сприяння Надзвичайній державній комісії зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників.

72 персональні колекції, зокрема Анастасії Заморської та Олени Мудрук з Житомирщини, Ганни Перчук та Ганни Пошедини з Київщини та ін., отримали співробітники музею в результаті особистого спілкування (або листування) з колишніми остарбайтерами або їхніми рідними. Це – листи з неволі, трудові книжки, речі колишніх остарбайтерів.

У 1998 році в Меморіалі вперше в Україні відкрили експозицію, яка мовою музейних предметів проілюструвала історію підневільної праці українців у роки Другої світової війни.