Зброя Перемоги: чим воював солдат Третього Українського фронту
9 травня 2011
З нагоди Дня Перемоги "Історична Правда" пропонує поглянути на спорядження і зброю солдата Червоної армії, який був на передньому краю боротьби з нацизмом.
Модель - Євген Бондаренко з київського військово-історичного клубу "Постріл". Він реконструює гвардії старшого сержанта розвідувального взводу 74-ої Нижньодніпровської ордена Богдана Хмельницького гвардійської стрілецької дивізії.
74-та дивізія входила до складу 8-ої гвардійської армії - спершу у складі 3-го Українського, а потім 1-го Білоруського фронтів - і пройшла разом із нею шлях від Слобожанщини до Берліна.
Коментатори: Євген Бондаренко і Олексій Колесник (керівник ВІК "Постріл")
Фото: Дмитро ЛАРІН
Текст: Павло СОЛОДЬКО
Дивіться також:
Від Дніпра до Ельби. Як українці Європу звільняли
"Шевченко з України". Наші графіті на Рейхстазі, травень 1945-го. ФОТО
Командир розвідгрупи Червоної армії. 1945 рік
Ялові чоботи - зазвичай пошиті з телячої шкіри
Бавовняні штани-бриджі командного складу (солдатські мали додатково нашиті наколінники з того ж матеріалу). Сталевий шолом СШ-40 зразка 1940 року - у розвідку каску не брали, і розвідник її тримає, бо під час даної реконструкції його взвод діяв як звичайний піхотний підрозділ
Поверх білизни вдягалася бавовняна гімнастерка зразка 1943 року. Гудзики з емблемою Робітничо-селянської червоної армії (офіційна назва збройних сил СРСР до 1946 року) - залізні. Виглядає підкомірець - вузька смужечка білої тканини, яку підшивали для гігієни. Простіше перешитися, ніж випрати комір гімнастерки. В бойових умовах підкомірець міг бути відсутнім
Пілотка була введена наприкінці 1935 року замість кашкета, а замість будьонівки у 1940 році ввели шапку-вушанку. На пілотці - стандартна емблема РСЧА
Поверх гімнастерки - камуфляжна куртка від маскувального комплекту "Амеба". З'явився в РСЧА в середині 1930-их. Використовувся у розвідувальних підрозділах, були ще штани. Поверх куртки - спорядження, частина з якого висить на ремені
Стандартний армійський шкіряний ремінь. Вище ременя видно суконну тасьму - вона теж защібалася довкола талії і притримувала протигазну сумку
Спереду з лівого боку до ременя причеплено брезентовий підсумок для дискового магазину, щоб під час бою можна було швидко перезарядити автомат
Диск споряджався патронами не через верх, а з отаким от його розбиранням. Видно пружину, яка спіралями направляла патрони в ствольну частину автомата ППШ. В один диск вміщувався 71 патрон. ППШ штатно комплектувався 3-ма дисковими магазинами - це 213 пострілів. З 1942 року почали постачати до ППШ коробчасті магазини ємністю на 35 набоїв (знані ще як "ріжки"), по 6 шт. на ствол, що переносилися в двох брезентових сумках. Де-факто зустрічалася й комбінована комплектація
Ліворуч на поясі, тільки збоку, підвішувався і гранатний підсумок - на три гранати Ф-1 ("лимонки"). За інструкціями його мали підвішувати з лівого боку, за підсумком для набоїв, але в бойових умовах їх носили, як кому зручніше
Шкіряна командирська сумка від командирського польового спорядження зразка 1932 року. Для молодших командирів існувала інша сумка - кирзова, простіша та менша за розміром. Сержант-розвідник міг дозволити собі командирську :)
Через те ж плече носилася і протигазна сумка, всередині якої лежав протигаз - маска, фільтраційний бачок із вугіллям і з'єднувальний шланг. Протигазна сумка закріплялася довкола пояса додатковою тасьмою - щоб не крутилася довкола тулуба під час руху. Сумка дуже часто використовувалась не за прямим призначенням, а як додаткова торба - скажімо, для набоїв - щоб не носити речовий мішок-"сидір" (дивись далі)
Ремінь ззаду. Ліворуч - протигазна сумка, праворуч - лопатка і автомат. Сержантська рука притримує підвішену до ременя стандартну армійську флягу в чохлі. Чохол можна було намочити, щоб вода у флязі довше зберігалася холодною
Ззаду праворуч на поясі висить (у чохлі) лопата - кращий друг солдата в бою. Між іншим, уже козаки постійно носили разом із мушкетами лопати - щоб швидко побудувати земляні укріплення
Через інше плече на суконному ремінці у твердому чохлі висить стандартний армійський бінокль (здається, Б-6) - обов'язковий атрибут та інструмент командно-начальницького складу (в даному випадку командира розвідувальної групи) вкупі з ліхтариком, компасом та годинником
"Пістолет-кулемет Шпагіна зразка 1941 року (ППШ-41) - автомат калібру 7,62 мм, найбільш масового спрощеного випуску, з перекидним ціликом замість секторного прицілу, який випускався після 1942 року". Ефективна дія - 200 метрів. Важив 5,3 кг зі спорядженим 71 патроном диском або 4,3 кг зі спорядженим 35 патронами ріжком (як ось тут на фото)
Казенна частина ППШ. Праворуч від спускового гачка - перемикач темпу вогню, від одиночних пострілів до черг. Вгорі виступає важіль затвора, в який також вставлено запобіжник (лівіше від важеля затвора видно проріз, у який входив повзунок запобіжника в активному положенні)
Стандартний армійський речовий мішок з брезенту - він же "сидір". Тут носився продуктовий пайок і нехитрий солдатський скарб
Механічний годинник - трофейний, як це зазвичай було в РСЧА
Нагрудні відзнаки на гімнастерці. Внизу - нагрудний знак "Гвардія" зразка 1942 року, який свідчив про приналежність бійця до гвардійського підрозділу. Звання гвардії присвоювалося військовій частині РСЧА за "масовий героїзм і високу військову майстерність". Гвардійськими кольорами радвлада обрала помаранчево-чорні відзнаки царської георгіївської стрічки (помаранчевий символізував "полум'я", чорний - "дим"). Вгорі - сучасна реконструкторська відзнака (київського клубу "Червона зірка")
