Спецпроект

2004: Медведєв їсть із рук Януковича

Легендарне відео з архіву "5-го каналу": Медведєв бере у Януковича цукерку, а Путін відмовляється.

Шість років тому, 28 жовтня 2004-го українська влада організувала парад до річниці визволення України від нацистів - хоча доти жодного разу такі паради не відбувалися. З Москви навіть привезли прапор, який висів над Рейхстагом у 1945-ому.

Власне, захід був організований з однією метою - щоб тодішній російський президент Володимир Путін постояв поруч із тодішнім українським прем'єром Віктором Януковичем. 

Влада чомусь вважала, що високі рейтинги Путіна в Росії допоможуть підняти рейтинг Януковича на президентських виборах, перший тур яких мав відбутися 31 жовтня 2004 року.

Отже, на трибуні на Майдані Незалежності стоять п'ятеро чоловіків: президент України Кучма, президент Росії Путін, прем'єр України Янукович, голова адміністрації президента Росії Медведєв і голова адміністрації президента України Медведчук. Йде процес підвищення рейтингу кандидата від влади.

І тут, в розпал урочистого параду, Янукович дістає з кишені представницького пальто карамельку і пропонує російським колегам посмоктати... 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"