В Одесі триває суд про демонтаж Катерини Другої

Завтра Одеський апеляційний адмінсуд розпочне розгляд скарги на вердикт першої інстанції за позовом про демонтаж пам'ятника "Засновникам Міста" (Катерині II-ій).

Про це повідомляє Думская.net із посиланням на апарат суду.

Позивачі - мешканка Одеси Надія Содоль і Спілка громадських організацій "Асоціація козацьких товариств "Січ" - оскаржили рішення окружного адмінсуду від 17 вересня 2012 року, який відмовився задовольнити їхні вимоги про демонтаж "монархічного" монумента і повернення на Катерининську площу пам'ятника морякам броненосця "Князь Потьомкін-Таврійський".

Апеляційну скаргу буде розглядати колегія суддів на чолі з Олександром Єщенко.

Пам'ятник Катерині II в Одесі був установлений на Катерининській площі в 1900-му році. Під час подій Української революції 1917-21 років його знесли. Фрагменти бронзової цариці і фігури засновників Одеси опинилися у краєзнавчому музеї.

На постаменті спершу встановили погруддя Адама Міцкевича, потім величезну голову Карла Маркса, яку пізніше замінили на пам'ятник у повний зріст. Втім, гіпсовий Карл Маркс виявився нестійким і його просто здуло сильним вітром.

Пам'ятник "Засновникам Одеси" - Катерина і її чотири фаворити, яких хочуть повернути у музей

Під час Другої світової війни румунські окупанти намагалися встановити на порожньому постаменті пам'ятник Гітлеру. На початку 1950-х постамент демонтували. В 1965 році на площі поставили пам'ятник морякам-потьомкінцям, котрий простояв до літа 2007 року, коли його перенесли на Митну площу, до погруддя матросу Вакуленчуку .

У жовтні 2007 року на площі відкрили відтворений пам'ятник "Засновникам міста".

Як відомо, до XIX-го сторіччя на місці нинішньої Одеси існувало поселення Хаджибей і османська фортеця. У 1789 році козацькі полки під проводом Хосе де Рібаса першими видерлися на стіни фортеці, захопивши Хаджибей.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.