Спецпроект

Грузія ухвалює закон про люстрацію і заборону радянської символіки

Парламент Грузії 75 голосами проти одного прийняв у першому читанні законодавчу ініціативу депутата від меншості Гії Тортладзе - "Хартію свободи", яка містить положення щодо люстрації та викорінення радянської та нацистської символіки.

Прийнятий у першому слуханні законопроект передбачає контроль з боку МВС тих фінансових перерахувань громадським організаціям, громадянам та особам із зарубіжних країн, обсяг яких перевищує 25 тисяч ларі (близько $14 тис.), повідомляє Civil.ge

У рамках антитерористичних заходів "Хартія свободи" також передбачає оснащення Міністерством внутрішніх справ камерами відеоспостереження аеропортів, метрополітену, стратегічних мостів, електростанцій, "місць масового громадського скупчення та інших об'єктів" і їх підключення до єдиної системи.

Крім того, Міністерству внутрішніх справ, поряд з митними службами законопроект надає повноваження на розтин і огляд підозрілих вантажів, що надходять по сухопутному, морському і повітряному шляхами.

Крім перерахованих вище положень т.зв. Патріотичного акту, «Хартія свободи» також передбачає і концепцію люстрації.

Зокрема, згідно із законопроектом, на вищих державних посадах не зможуть працювати:

- співробітники служби безпеки радянського часу,

- лідери Комуністичної партії і комсомолу, 

- члени Центрального комітету КПГ, 

- секретарі районних та міських комітетів,

- голова Телерадіомовлення Грузинської РСР.

Якщо ці люди вже займають посади, вони повинні піти у відставку протягом місяця після вступу закону в силу. Інакше спеціальна комісія зробить публічною інформацію про їхню діяльність в радянські часи.

Відповідно до законопроекту, комісію створює президент і в неї по одному члену зможуть представити фракції парламенту Грузії.

Дана комісія здійснює реєстр тих осіб, які співпрацювали з радянськими спецслужбами. Такі люди зможуть брати участь у виборах лише після того, як інформація, якою про них володіє комісія, стане публічною для виборців.

Протягом шести місяців після вступу закону в силу комісії також повинні бути передані дані про співпрацю з радянськими службами безпеки секретних агентів. Закон набере чинності відразу після його опублікування.

Комісія, що працює за тематикою люстрації, буде вправі також приймати рішення про викорінення комуністичної чи фашистської символіки, культових будівель, пам'ятників, монументів, назв вулиць або інших "об'єктів, які мають пропагандистський характер", а також вести їхній реєстр.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.