IN MEMORIAM: На фронті загинув журналіст та бойовий медик Андрій Топчій

У цивільному житті Андрій Топчій писав статті на історичну тематику та публікував інтерв’ю з науковцями

Про це повідомили у виданнях "Факти" та "Телеграф".

Андрій Топчій загинув 20 квітня поблизу села Роботине в Запорізькій області. Йому було 38 років. У війську він обіймав посаду бойового медика у стрілецькому батальйоні.

До армії чоловік вступив ще у 2014 році. Як зазначають обидва видання, з перервою на журналістику, Андрій Топчій воював 10 років.

"Андрій Топчій був журналістом, і війна для нього розпочалася ще в 2014 році. Він мав загострене почуття справедливості, через що дуже близько до серця сприймав усі політичні розбіжності та чвари українців", — пише  "Телеграф".

Поховали Андрія Топчія на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі, що в Києві.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"