Дід Віктора Ющенка був активістом УАПЦ на Сумщині

Дослідник виявив документи, що підтверджують, що дід Віктора Ющенка - Андрій Іванович Ющенко у 1927 році був активістом УАПЦ в селі Хоружівка на Сумщині.

Про це написав на своїй сторінці у фейсбук Олексій Лисенко.

На сайті архіву Центральний державний архів вищих органів влади та управління України в одній зі справ зі статутами церковних громад було віднайдено статут громади Михайлівської парахвії УАПЦ села Хоружівки, у списку активістів якої зазначено діда Віктора Ющенка, 32-річного Андрія Івановича Ющенка.

"Отак заходиш на сайт архіву ЦДАВО, рандомно обираєш оцифровану справу, щоб подивитись, що там є цікавого (фонд 5, опис 3, справа 403): Статути релігійних громад та списки їх членів. Знаходиш там безліч статутів релігійних громад різноманітних релігійних течій з різних теренів України і серед них знаходиш Статут релігійної громади села Хоружівка (1927 рік), Батьківщини президента України Віктора Андрійовича Ющенка. І серед членів громади знаходиш і власне представників родини Ющенко", - написав Олексій Лисенко.

Друкований бланк церковного статуту, який окремо готувався Українською Автокефальною Православною Церквою для своїх парафій, було заповнено 1927 року громадою церкви св. Архистратига Михаїла села Хоружівки Недригайлівського району Роменської округи Полтавської губернії, тепер це Сумська область.

У документах окремо виписаний парох отець Сергій Мостовенко, а також дуже ретельно укладений список 50 членів, в якому під № 20 значиться Андрій Ющенко - дід Президента України Віктора Ющенка. Під № 41 записаний Ющенко Архип Ісакович (49 років), під № 43 Ющенко Василь Павлович (60 років), очевидно це також представники родини Ющенко. 

"Цей приклад, здається, іще раз підтверджує той факт, що ті, хто утверджував сучасну незалежність Української держави і її Церкви, найчастіше мали дідів, які трималися сто років тому саме УАПЦ! Тобто за великим рахунком саме той вогонь Віри і Національної ідеї, який запалила і підтримувала УАПЦ, був переданий через сто років тим, хто ділами розбудовував незалежність України і незалежність Української Церкви на початку 2000-х", - зазнавив Роман Захарченко, артист Зразково-показового оркестру Збройних сил України.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.