У Москві встановили пам'ятник чекісту Дзержинському

У Москві на території штаб-квартири Служби зовнішньої розвідки Росії встановили пам'ятник очільнику Всеросійської надзвичайної комісії Феліксу Дзержинському.

Про це з посиланням на пропагандистське видання ТАСС повідомила російська служба "Радіо Свобода", пише Детектор медіа.

Скульптура є зменшеною копією монумента, що раніше стояв навпроти будівлі КДБ СРСР. 

Директор СЗР РФ Сергій Наришкін, який відкривав пам'ятник, заявив, що Дзержинський "мріяв створити майбутнє, засноване на принципах добра і справедливості".

Після більшовицької революції 1917 року Всеросійська надзвичайна комісія здійснювала терор щодо людей, обвинувачених у причетності до контрреволюційних організацій. Чекістами називали працівників органів держбезпеки, які прийшли на зміну ВНК. 

Московський пам'ятник Дзержинському встановили біля будівлі КДБ на Луб'янці ще у 1958 році. Після провалу спроби державного перевороту ГКЧП у 1991 році скульптуру демонтували.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.