Лик російського імператора Миколи ІІ на воротах Покровського монастиря в Києві

Покровський жіночий монастир у Києві належить до УПЦ МП.

Про це повідомив Народний депутат України Ростислав Павленко.
"Це, прости, Господи, не просто лік ампіратора Ніколая-кровавого. Це "лік" на … нових воротах Покровського монастиря в Києві. Місцеві стверждують, що робота це свіжа, зроблена уже після 24.02.2022. Щоправда, бачили це і раніше. Але повномасштабне вторгнення нічого не змінило", - написав Ростислав Павленко.
Покровський монастир 1889 року заснувала тітка останнього російського імператора Миколи ІІ – велика княгиня Олександра Петрівна. Покровський монастир був найбільшим благодійним закладом Києва, тут діла одна з кращих лікарень імперії. 

Ще за життя княгині Олександри було закладено головний храм монастиря – Миколаївський собор. Сталося це у серпні 1896 року в присутності імператора Миколи ІІ. 

Покровський монастир закрили у 1925 році більшовики. Під час німецької окупації обитель знову відкрили.

У 1981 році в монастирі сталася велика пожежа. Після неї проводилася тривала таємна реставрація (1982-1983 рр.). Тоді ж були розписані стіни Миколаївського собору, адже до того часу вони не мали розписів.

За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася. Лише у 2000-х роках монастирю повернули частину його колишньої території.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.