Спецпроект

Хорватія визнала Голодомор геноцидом українського народу

28 червня парламент Хорватії схвалив декларацію про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу.

 Про це повідомив у твітері президент Володимир Зеленський.

"Парламент Республіки Хорватія ухвалив декларацію про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу. Вдячний Хорватії за це історичне голосування. Світ ніколи не змириться зі злочинами Кремля – ні минулими, ні сучасними", – наголосив Зеленський.

15 червня уряд Хорватії підтримав ініціативу парламенту країни щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу, йшлося в заяві прем'єр-міністра Хорватії Андрія Пленкова.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба також вже подякував парламенту Хорватії за "історичне рішення" та вшанування пам'яті жертв Голодомору.

"До листопада 2022 року 15 країн визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відтоді приєдналося ще 12. Я дякую їм за те, що почули наші прохання, і запрошую інших приєднатися. Визнання вшановує жертв і застерігає майбутні покоління запобігати геноциду", – написав Кулеба у твітері.

Нагадаємо,  у травні цього року таке рішення прийняли Франція, Великобританія та Словенія. В червні Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу визнала Словаччина

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"