Київрада позбавила Брежнєва та інших комуністів звання"Почесний громадянин міста Києва"

Окрім Леоніда Брежнєва Київська міська рада позбавила звання «Почесний громадянин міста Києва» ще п’ятьох осіб.

Про це йдеться на сайті Київської міської ради.

Київська міська рада позбавила звання "Почесний громадянин міста Києва" радянського державного і партійного діяча Леоніда Брежнєва, а також ще п'ятьох осіб, що були обрані і працювали на керівних посадах комуністичної партії колишнього СРСР або пов'язані з органами КДБ. За відповідне рішення проголосували 82 депутати.

Це рішення – ще один крок до ліквідації спадщини колишнього комуністичного режиму. Загальновідомо, що з діяльністю генерального секретаря ЦК КПРС, голови президії Верховної Ради СРСР Леоніда Брежнєва пов'язані придушення протестів у країнах "соціалістичного табору", війна в Афганістані у 1979-1989 роках, ескалація озброєнь, а також підтримка "революційних" режимів у країнах "третього світу". Під час перебування Брежнєва при владі посилився тотальний контроль за суспільством органами КДБ.

Окрім Леоніда Брежнєва, звань почесних громадян Києва позбавили Олексія Єпішева- генерала армії, начальника Головного політичного управління Радянської армії та флоту у 1962—1985 роках; Віталія Масола - голову Ради міністрів Української РСР, у  1994 — 1995 роках був прем'єр-міністром України.

Звання позбавили також Кирила Москаленка - маршала Радянського Союзу, заступник міністра оборони СРСР, який, до слова залишається почесним громадянином Вінниці. А також генерал-майора Олексія Федорова, який у роки німецько-радянської війни був командиром Чернігівсько-волинського партизанського з'єднання, перший секретар Чернігівського та Волинського підпільних обкомів КПРС, згодом депутат Верховної Ради УРСР.

Більше не почесний громадян Києва й Тінь Чионг - в'єтнамський революціонер, генеральний секретар Комуністичної партії В'єтнаму та голова Державної ради країни.

Рішення Київради ухвалено відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Разом із тим враховано й думку громадськості, яка зверталась із відповідним клопотанням. 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.