АНОНС: Національний музей Тараса Шевченка запрошує на екскурсію

Тематична екскурсія «Історія навколо палацу» відбудеться 7 травня о 12:00

Майже 200-літній будинок, в якому зараз розташований музей Шевченка, пережив війни, перебудови та революції. В ньому жили військові, політики і промисловці. Тут укладали мільйонні угоди, зберігали мистецькі шедеври та лікували поранених. Тож маєток однієї з найбагатших український родин того часу - Терещенків - зберігає чимало захоплюючих історій, якими ми хочемо з вами поділитися.

На екскурсії ви дізнаєтесь:

- як і коли на карті з'явився один із найкращих будинків Києва

- ким були його власники та хто автор унікальних розписів у вестибюлі палацу

- що сталося з будинком під час жовтневого перевороту 1917 року і двох світових воєн

- коли маєток Терещенка перетворився на музей Тараса Шевченка

Коли та о котрій: 7 травня о 12:00

Вартість: 200 грн з особи

Адреса: бульвар Тараса Шевченка, 12

Щоб зареєструватися на екскурсію переходьте за посиланням

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.