АНОНС: «Великий тандем: Кричевський і Грушевський»

29 квітня о 15:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбудеться лекція із циклу «ВЕЛИКИЙ ТАНДЕМ: Кричевський і Грушевський»

Слухачі лекції дізнаються про один із найвизначніших проектів архітектора в галузі інтер'єрного мистецтва ‒ оформлення Історичної секції ВУАН на вул. Володимирській, 35 у Києві.

Це був перший серйозний досвід художнього оздоблення української культурно-наукової установи за новітніми тенденціями кінця 1920-х років. Василь Кричевський вважав, що архітектура громадських та державних будівель ‒ це "справа культурно-політична". Тому поставився до замовлення відповідально, керуючи навіть ремонтними роботами, які передували втіленню його ідей.

На лекції ми розглянемо процес трансформації приміщення панського будинку, спроектованого О. Беретті на початку ХІХ століття, зі старомодними розписами та ліпниною, у модерний український інтер'єр на засадах західноєвропейського функціоналізму.

Перед В. Кричевським постали такі виклики: перетворити колишню бальну залу на комфортну та імпозантну залу для наукових засідань, облаштувати Кабінет примітивної культури та кімнату Комісії козаччини для зручної роботи дослідників і водночас демонстрації мистецьких, етнографічних, архівних і книжкових колекцій. Крім того, потрібно було устаткувати кабінет голови Історичної секції та декорувати "острівок" міщанського побуту інтелігента ХІХ століття ‒ кімнату Старого Києва. Реалізовувати проект довелося в будинку з проблемами: дах протікає, фарба зі стін лущиться, а підлога провалюється, і все це за обмежений бюджет!

Не зважаючи на перешкоди, для оздоблення Історичної секції пощастило залучити визнаного майстра живопису Федора Кричевського, який створив кілька портретів для галереї, а також молодих талановитих учнів Василя Кричевського ‒ Олександра Саєнка і Петра Костирка. Саєнко прикрасив інтер'єр двома панно, інкрустованими соломою, ‒ "Невільники" та "Козак Мамай". Костирко працював над першою в історії рельєфною мапою Києва часів князя Ярослава Мудрого за ескізом свого вчителя.

Чи вдалося реалізувати все задумане, чому інтер'єри за проектом В. Кричевського були знищені та куди поділися скарби Історичної секції ВУАН? Якщо вас цікавить цей захоплюючий проект, не пропустіть нагоду дізнатись більше про нього!

Реєстрація за посиланням.

Вартість — 100 грн. Оплата готівкою в касі музею.

Варто зазначити, що будинок Михайла Грушевського згорів у лютому 1918 року.  Тоді радянські війська Муравйова розстрілювали центр Києва з бронепотягу, намагаючись влучити у будинок голови Української Центральної Ради. 

Про те, що сталось у Києві 7 лютого 1918 року написала у спогадах Євгенія Кричевська - дружина українського митця Василя Кричевського. Тоді родина жила у Домі Грушевських на шостому поверсі. Як Євгенії із чоловіком, сином та донькою пощастило врятуватись читайте у матеріалі "Євгенія Кричевська. Пожежа будинку Михайла Грушевського". 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.