Музей війни презентував виставку «Херсон."Русскій мір". 9 днів. Vідспівування»

Музей війни презентував виставку демонтованих у Херсоні зразків російської пропаганди «Херсон."Русскій мір". 9 днів. Vідспівування»

Музей історії України у Другій світовій війні організував виставку "Херсон."Русскій мір". 9 днів. Vідспівування".

Величезні вуличні банери з російською пропагандою з деокупованого обласного центру зібрав під час експедиції і щойно привіз до столиці генеральний директор Музею, куратор проєкту Юрій Савчук.

Це найсвіжіші артефакти російсько-української війни, гучні свідчення окупації, що вже стали музейними експонатами.
Виставку презентовано біля підніжжя скульптури "Батьківщина-мати" на пагорбах Меморіалу. Це розповідь про російську пропаганду та її особливості в м. Херсон, про цінності "русского міра", його концепції та ідеологічні спрямування. 
Першими відвідувачами виставки були Генеральний директор Директорату з питань внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента України Павло Білаш, очільник Польський Інститут У Києві Роберт Чижевський, генеральний директор Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, військовослужбовці, музейники.
 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"