В Ужгороді запрацювала літня "Школа юного археолога"

Організатором її виступив Закарпатський Центр туризму у співпраці з Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм (Ужгородський замок) та археологічним музеєм Ужгородського національного університету

У програмі роботи "Школи": лекційні заняття (музей УжНУ, Закарпатський краєзнавчий музей та локації на памятках), зустрічі з науковцями (істориками та археологами), практична робота на памятках Закарпаття (Ужгородський замок, Королевський замок та ін.), проходження азів загальної туристичної підготовки, походи (археологічні розвідки), екскурсії. 

Локації і час проведення занять (3-5 разів на тиждень) постійно змінюються. Сталим є місце в Ужгородському замку (практична волонтерська робота вівторок і четвер щотижня) з 9.00. 

Запрошують приєднуватися всіх охочих, у тому числі і внутрішньо переміщених осіб. Заняття безкоштовні (окрім виїздів, що здійснюються за рахунок батьків). 

Термін роботи "Школи" липень-серпень. Вік молоді - 12-17 років. 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.